“Ну раз ты веришь в Бога, то рассказывай молитвы”, — відреагував слідчий, коли почув, що Валя вінчана. Вона розповідала українські, бо російською не знала. Її слухали. Це був один з найдивніших моментів допиту. Може, ті молитви і спрацювали, бо відразу по тому її запитали: “Ну что, хочешь увидеть мужа?” Перевірили прізвище в базі і показали фото. — У мене пішли сльози, — каже Валя. — Євген мав змучений вигляд. Обличчя дуже схудле, синьці під очима. Здавалося, що з ним щось робили. І погляд такий спустошений. Це була перша й остання звістка, яку Валя отримала про свого чоловіка за весь час російського полону.

Нещодавно у стінах Шепетівської районної дитячо-юнацької спортивної школи «Колос» відбувся чемпіонат з боротьби Кураш. Змагання були присвячені воїнам Окремого загону спеціального призначення «Азов».

Ця історія про одного з наймолодших бійців полку «Азов» з міста Славута, що у Шепетівському районі. Дитину Поділля, яку кожна людина у віці сорок плюс могла б назвати своєю. Про 21-річного Іллю Вороновича для Укрінформ розказали його мама Наталія та сестра Софія. 

Відзавтра шепетівський Музеї пропаганди матиме честь приймати виставку "Азовсталь. Світло переможе". Про це повідомили музейники у себе на сторінці.

Вже більше 2 місяців українські захисники у Маріуполі воють у нерівній боротьбі з рашистськими окупантами. Вони знаходяться у повному оточенні, але попри це, знищили 2500 росіян та 60 танків, а ще 30 танків пошкодили. Бійці вже заслужили місце в історії України, як і кіборги Донецького аеропорту. Ми щиро сподіваємось, що колись вони особисто зможуть розповісти як б'ють окупанта, але наразі поспілкувались з одним із шепетівчан, який в складі полку "Азов" підтвержує героїчну самопожертву наших земляків.