На площі імені Тараса Шевченка міста Шепетівка надзвичайно людно, у багатьох в руках живі квіти та вінки. Тут усі: представники влади, депутати, громадські діячі, військовослужбовці і пенсіонери. Всі вони зібралися для того, щоб провести в останню путь ще одного героя.
З бойовим товаришем прощаються ті, хто воював із ним пліч-о-пліч у зоні проведення Антитерористичної операції, згадують його мужність та героїзм, згадують про його мрії та сподівання. Говорять слова співчуття рідним та близьким представники влади, односельчани, духовенство. Звучать слова про те, що герої не вмирають, а просто перестають бути поряд з нами, живучи доти, доки жива пам’ять про них. Тож сподіваємося, що Руслан Скотенюк назавжди залишиться у пам’яті молодим, мужнім та живим, а слава про його подвиги буде вічною.
Вічна пам’ять загиблим, вічна пошана тим, хто чесно і до кінця боровся з ворогом, щоб не пустити його далі та зберегти мир та спокій.
Скотенюк Руслан Дмитрович народився 31 серпня 1974 року в с.Вовківці Шепетівського району. В 1981 році пішов до 1 класу Вовківецької загальноосвітньої школи, після її закінчення вступив до Грицівського сільськогосподарського училища. Здобув професію «тракторист-машиніст». З 1992 по 1994 рік проходив службу в армії. Після служби працював трактористом-машиністом в колгоспній спілці «Нива». Останні роки працював в охоронних фірмах. Одружений, виховав сина Романа. В березні 2015 р. мобілізований до Збройних сил на захист України. Пройшов бойову перепідготовку і був відправлений в зону АТО старшим навідником мінометного взводу мінометної батареї третього механізованого батальйону. 13 листопада на буремному Донбасі загинув під час бойових сутичок, неподалік міста Мар’їнка Донецької області. Світла пам’ять герою! Він загинув за волю України.
.
