У селі Білогородка провели у засвіти двої воїнів: Олександра Гончарука та Сергія Мирончука

Назавжди в пам'яті громади

Жителі краю віддали останню шану двом захисникам, чий життєвий шлях, на превеликий жаль, обірвався:

• Олександру Миколайовичу Гончаруку — 52-річному жителю села Білогородка, військовослужбовцю ЗСУ;
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  •  
  View the embedded image gallery online at:
  https://shepetivka.com.ua/novyny/podii/19798-u-seli-bilohorodka-provely-u-zasvity-dvoi-voiniv-oleksandra-honcharuka-ta-serhiia-myronchuka.html#sigProId5ff155309e
• Сергію Анатолійовичу Мирончуку— 35-річному солдату резерву, військовослужбовцю взводу резерву 72-ї запасної батареї.
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  •  
  View the embedded image gallery online at:
  https://shepetivka.com.ua/novyny/podii/19798-u-seli-bilohorodka-provely-u-zasvity-dvoi-voiniv-oleksandra-honcharuka-ta-serhiia-myronchuka.html#sigProIdeb92b3282f

Прощання та військова шана

Спільна молитва за упокій душ спочилих воїнів пролунала у місцевому храмі Православної Церкви України села Білогородка. Під церковними склепіннями слова священників зливалися з тихим полум’ям свічок, зі стриманими сльозами найрідніших людей та глибоким сумом односельців.

Під звуки Державного Гімну України рідна земля прийняла своїх синів. Над ними востаннє схилилися прапори, востаннє пролунали слова прощання, і востаннє земляки віддали шану тим, хто був невіддільною частиною громади, її історії та сьогодення.

«Кожна людська доля – це окрема книга, написана роками праці, турботами, радощами, мріями та сподіваннями. Біль втрати завжди має багато облич: для когось це порожнє місце за родинним столом, для когось – телефонний номер, на який уже ніхто не відповість... І хоч час невпинно рухається вперед, він ніколи не стирає з пам’яті тих, хто був дорогим серцю. Вічна пам’ять та шана Воїнам Світла».