Валентин Олександрович свідомо обрав шлях Захисника України та став до лав Збройних Сил, будучи призваним на військову службу 05 січня 2023 року.
26 вересня 2025 року він зник безвісти під час виконання бойового завдання з визволення міста Куп’янськ Харківської області від російських окупантів. Станом на 02 січня 2026 року загибель Воїна була підтверджена молекулярно-генетичною експертизою.
Валентин віддав за Україну найдорожче – своє життя.
Йому було лише 21…
Вік, коли ще жити й жити, мріяти, кохати, будувати плани, створювати родину. Натомість, сьогодні на кладовищі роздавали коровай – той, який мав бути розділений на весіллі, якби не війна, якби не вороги, що безжально обірвали молоде життя.
Живим коридором, навколішки, під супровід військового оркестру та залпи почесної варти Ямпільська громада провела свого Воїна в останню земну дорогу. Матері Героя було вручено Державний Прапор України – як символ честі, мужності та безсмертного подвигу її сина.
Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, друзям та побратимам Валентина. Розуміємо, що жодні слова не здатні загоїти біль цієї втрати, та ми низько схиляємо голови перед його мужністю, адже він віддав життя за свободу України, за кожного з нас.
Подвиг Валентина – безцінний. Його ім’я навіки вписане в історію Ямпільської громади, а світла пам'ять про Героя вічно житиме в наших серцях.
Герої не вмирають…
Вічна пам'ять і слава Захиснику України!
