Сергій Іванович народився 5 серпня 1991 року у місті Луганську. У 2010 році доля привела його до нашого міста Славути. Саме тут він почав будувати своє життя, працював на підприємствах міста, чесно і сумлінно заробляв на життя.
Останні роки перед мобілізацією Сергій працював водієм на міському маршруті. Багато хто з містян пам’ятає його як привітного, щирого та відповідального водія, який щодня допомагав людям дістатися до роботи, навчання, додому.
Саме у Славуті Сергій зустрів свою любов - прекрасну жінку Аллу. Разом вони мріяли про спільне життя, будували плани на майбутнє, вірили у щасливі дні попереду. Але ці плани жорстоко перекреслила війна.
3 березня 2022 року Сергій був мобілізований до Збройних Сил України. Він став на захист нашої держави, нашої свободи, нашого майбутнього. Службу проходив старшим наводчиком у військовій частині А4007. На Донеччині, у найгарячіших боях, він мужньо і безстрашно боронив цілісність кордонів України, разом із побратимами стримував ворога, захищаючи рідну землю.
Та війна - безжальна. 10 квітня 2022 року під час ворожої навали Сергій потрапив у полон. Почалося найважче випробування у його житті - довгі дні, місяці і роки неволі. Полон, у якому він перебував до 5 лютого 2026 року.
Це були роки боротьби не лише за життя, а й за віру. За надію. За Україну в серці. Сергій виживав завдяки мріям про волю, завдяки спогадам про рідних, про тих, хто чекав його вдома. Він тримався думкою про те, що обов’язково повернеться.
І сьогодні цей день настав. Сергій вистояв. Довів, що український воїн - незламний. Пройшов через темряву, але не зламався, не втратив гідності, не зрадив свою Батьківщину.
Ми безмежно вдячні тобі за твою мужність, за твою силу духу, за твою відданість Україні. Ти - приклад справжнього Героя, приклад того, що означає любити свою землю і боротися за неї до кінця.
А сьогоднішній день має ще одне особливе, дуже символічне значення. Після всіх випробувань долі Сергій разом зі своєю коханою Аллою вирішили зробити важливий крок - вступити у законний шлюб та поєднати свої долі назавжди.
Це надзвичайно зворушливо і символічно: після років розлуки, після темряви полону - обрати життя, любов і майбутнє разом. Бо саме любов, віра і надія допомагають нам вистояти навіть у найтяжчі часи.
Нехай відтепер у вашому житті буде лише світло. Нехай ваш дім буде наповнений теплом, радістю і дитячим сміхом. Нехай усі ті мрії, які ви так довго берегли у серцях, обов’язково здійсняться.
Славутська громада безмежно рада бачити Сергія Дудкіна вдома, дякує йому за мужність та відданість Україні.
Бажаємо усім полоненим та зниклим безвісти українським захисникам живими і здоровими повернутися додому!
Пресслужба Славутського МВК за інформацією Фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб.
