Знову в Шепетівці день жалоби, знову лине над нами велична мелодія Гімну на честь загиблого воїна.
Віталій народився 1 квітня 1980 року в Шепетівці. Закінчив 11 класів загальноосвітньої школи №2. Юнак не закінчив навчання в університеті, вирішив підписати контракт зі Збройними Силами України. В 2000 році Віталій повертається до рідного міста, на службу до однієї з місцевих військових частин.
Після закінчення контракту Віталій вирушив на роботу до столиці. Він багато працював, допомагав батькам.
Після кількох років пошуків себе молодий чоловік вирішує повернутися до військової служби і в 2015 році знову підписує контракт зі Збройними Силами України та вирушає на службу до Одеси. В 2017 році на родину чекає важка втрата – помирає тато Віталія – Іван Савович.
Що таке війна, Віталій знав не з розмов та новин, адже з березня по червень 2019 року брав участь у боях на Сході України. Після закінчення контракту він повертається до цивільного життя, влаштовується працювати на залізницю.
Мама, Надія Георгіївна, згадує, що Віталій дуже любив читати, перечитав всю велику домашню бібліотеку та багато читав електронних книжок. Завжди відгукувався на прохання про допомогу. Сусіди згадуватимуть його завжди привітним та чуйним.
Віталій був мобілізований у березні цього року. Спочатку були навчання на полігоні, згодом був направлений до Запоріжської області.
Ще 24 серпня Віталій розповідав матері, що разом з побратимами з нагоди свята відвідали прем’єру фільму «Конотопська відьма», ділився враженнями, а вже 25 серпня його серце перестало битися. Сина втратила мати – Надія Георгіївна, без брата залишилася сестра Наталя. Віталію було лише 44 роки. Він мав би повернутись до рідної домівки з довгоочікуваною перемогою, повернутись в обійми мами, що так його чекала, до рідних, радіти життю, будуючи плани на майбутнє… та не судилося.
Ми пам’ятатимемо завжди Віталія та всіх загиблих захисників, їхню жертовність і відданість майбутньому своєї країни.
Слава Україні! Героям слава!
