Гіркотою і болем був сповнений цей день для всіх мешканців громади, а насамперед для рідних, близьких, друзів, які прийшли провести його в останню путь. Перестало битися серце хороброго воїна. Не висихають сльози матерів, дружин, дітей. Звістки чорними воронами летять до Ізяславської громади. Йде у засвіти молодий цвіт нації… Ті, кому б творити Україну, продовжувати рід український, бути нашим майбутнім. Натомість вони стають нашою історією…
27 березня перестало битися серце хороброго воїна з с.Михля Лютарського старостинського округу, молодшого сержанта Стасюка Ігоря Петровича, який за покликом серця став на захист нашої держави. Він боронив Україну, рідне село, кожного з нас. Воював за наші світлі дні та тихі ночі… До останнього свого подиху був вірний військовій присязі…
Заупокійне богослужіння за українським воїном відбулось у місцевому храмі в селі Михля. «Вічна пам’ять, вічний покій» - злітали під куполи храму слова заупокійної молитви, хвилюючо-бентежного молитвоспіву храмового хору, відлунюючись у душах людей, у мерехтінні свічок: «Господи, Боже наш, прийми в Царство Небесне померлого, упокій його душу»...
Поховали мужнього воїна на місцевому кладовищі. На його честь пролунали залпи військового салюту.
Життя людини є безцінним, душа – безсмертна, а пам’ять про Героя – ВІЧНА.
Світла пам`ять про захисника України збережеться у серцях земляків.
