Як встановив суд, чоловік 8 квітня цього року отримав повістку про необхідність прибуття 15 квітня 2024 року до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подальшого відправлення до військової частини для проходження військової служби. Утім, той не з'явився.
В ході судового своєї вини не визнав та пояснив, що виявив намір проходити військову службу, з цієї мети зателефонував до дільничного поліцейського і той доставив його до приміщення ТЦК, де дали направлення на проходження військово-лікарської комісії, визнаний придатним для військової служби, після чого була вручена бойова повістка, попросив лише, щоб необхідно було з`явитися через кілька днів, а не відразу. Повістку йому було виписано на 15 квітня, його мав забрати на автомобілі один з працівників ТЦК, який на роботу проїжджав через його село.
Очікуючи приїзд працівника ТЦК біля будинку в с. Семенів, де проживає, йому зателефонувала сестра та повідомила, що їх матері в м. Хмельницький було зроблено операцію, через що намагався зателефонувати до ТЦК, щоб повідомити про неможливість своєї явки на цей день, однак не зміг додзвонитися. Так як за ним так ніхто і не приїхав, тому велосипедом поїхав в село Човгузів до будинку батьків, щоб допомагати по господарству, так як батько не має достатньо сил, щоб робити все самому.
В подальшому до ТЦК не з'являвся, так як повістки, з його слів, йому більше не вручали.
Оцінивши досліджені докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що військовозобов`язаний ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, не з`явившись без поважних причин у вказаний час та місце за повісткою про направлення до військової частини.
Суд не приймає до уваги пояснення обвинуваченого про неможливість явки за повісткою у зв`язку з хворобою його матері, оскільки частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дана обставина не відноситься до поважних причин неявки, тим більше, що матеріали справи не містять доказів проведення матері обвинуваченого оперативного втручання 15 квітня 2024 року.
Тож його визнали винним та призначили покарання – позбавити волі на три роки та шість місяців.
Вирок ще може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Теофіпольський районний суд Хмельницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
