.
.
Заради об’єктивності слід зауважити, що в музеї дуже брудні та немиті вікна. Сподіваюсь, незабаром має бути прибирання чи щось подібне.
.
.
В центрі кола – оригінальна конструкція з паровозних коліс та металевих сторінок книг Миколи Островського. Кілька років тому місцеві підлітки розпочали вандальську традицію розписувати маркерами ці сторінки своїми “безцінними” підписами. Але зараз все, слава Богу, приведено до нормального стану.
.
.
Вид на міськвиконком.
.
А трохи ліворуч можна побачити місцеву пошту та Укртелеком.
.
.
Зверніть увагу, які шикарні сходинки.
.
.
Ґрати на вікнах витримані у єдиному стилі. Супер!
.
.
Про пошту ви вже знаєте, а ось жовтенька будівля – це НВО №2 (школа №1). Я там колись працював вчителем історії.
.
.
Вид на площу перед фасадом музею. Іноді з цього місця проводять мітинги приїжджі політики. Хоча нечасто.
.
Рожева будівля ліворуч – військомат, прямо по курсу – нещасний міський кінотеатр, а трохи праворуч – чорнобильський архітектурний мутант.
.
.
Колись це теж був кінотеатр, після 1965 року палац піонерів, причому досить пристойної сталінської архітектури.
Але відсутність ремонту зробила свою чорну справу – будівля почала руйнуватися. У 1997 році школярів переселили до якогось дитячого садка, а замість літер “Палац піонерів імені В.Котика” повісили безсоромну вивіску “Більярд”.
.
Кілька років тому з будівлею почали робити щось неймовірне – кожен власник викупив частину і почав фігачити там свою унікальну архітектуру. Втім, для Шепетівки це майже типове явище. Що ці місцеві архітектори-любителі зробили з ситрозаводом та Будинком побуту… Це якийсь пекельний треш, іншого вислову не підібрати.
.
.
Але це за межами музею. На його ж території крім немитих вікон є набагато більша біда – жлобство та несмак.
Ось для чого автономну газову котельню присунули під самий музей? Її ж треба було поставити біля асфальтової доріжки, на 10 метрів далі. Зекономили пару тисяч – але тепер з вулиці Островського всі бачать цю потворну синю фігню.
Ех…
.
.
А ось класичний вид музею, який тиражами у десятки тисяч розміщували на поштових лістівках. Зверніть увагу, як по-жлобськи кинули дроти кабельного телебачення на музейний дах. Не знаю, як можна людям, що таке роблять, довіряти таку будівлю!
.
Це ж не сільський клуб! Вони б ще пару кондиціонерів поставили для комплекту.
.
.
Микола Островський теж своїм поглядом це засуджує.
.
.
Будівля оточена прожекторами. Їх майже ніколи не включають – тільки на ювілей музею, здається, та ще колись на якийсь День міста. Дорого.
.
.
Приїжджі завжди дивуються, коли бачать паровоз на трубі. І правильно – це Шепетівка, дєтка! Такого більше ніде в світі не побачиш.
.
.
.
З іншого боку, символізуючи зміну поколінь та нагадуючи про те, що час всім комсомольцям їхати до Сибіру будувати БАМ, на трубах стоїть платформа для укладки рейкошпальної решітки.
.
.
В оригіналі на цих чорних трубах були написані назви легендарних комуністичних будівництв – Дніпрогес, Магнітка та ін. Але потім їх врешті замалювали чорною фарбою.
.
.
Зверніть увагу на перекошений дорожній знак. :) Якби якийсь губернатор проїжджав та зауваження зробив чи телебачення показало – вони б за день виправили. А так буде роками стояти…
.
Підбиваючи підсумки, резюме: перлина архітектури в орнаменті безкультур’я.
.
Коментарі