12 жовтня у приміщенні Славутської міської бібліотеки для дітей та дорослих відбулася презентація збірника документів та матеріалів «Шепетівський окружний музей у Славуті (1926-1935)» кандидата історичних наук, джерелознавця, архівіста, директора Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного Владислава Берковського.

4 жовтня Хмельницька обласна асоціація футболу повідомила сумну звістку. Перестало битися серце колишнього тренера шепетівського клубу "Темп".

У 1910 році в Шепетівці проживало 10 996 чоловік. З цієї кількості 7290 були чоловіками, а жінок – 3706. За національним складом населення поділялося на євреїв, яких було 6701 (60,9 %) чоловік, поляків – 1300 (11,8 %). Українців і росіян було 2995(27,3%) чоловік. Площа містечка - 380 десятин (приблизно 414 га).Сучасна Шепетівка має в 10 разів більшу площу - близько 4000 га. Житлових будинків було 1578. Нажаль не має відомостей з яких матеріалів вони були побудовані. Але є відомості чим вони були вкриті. Так, за даними статистики 34 будинки були вкриті залізом, у 350 будинків був дерев’яних дах, ще більше було під соломою – 990.

З кожним роком, прожитим нами після початку російсько-української війни на Донбасі, очікування миру стає все більш болісним. Вже сьомий рік на війні гинуть сини України. Безповоротні втрати вимірюються тисячами. Обов’язок кожного українця – пам’ятати про тих, хто віддав життя за наш мир і спокій. 19 червня – день пам’яті Народного Героя України, полковника Ляшенка Ігоря Вікторовича, командира першого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Історія Шепетівки – це сукупність історій людей, подій, підприємств, які переплітаючись, створюють неповторний життєпис міста. Шепетівський цукровий комбінат – перше промислове підприємство нашого міста – почало роботу з далекого 1846 року і впевнено продовжує свою виробничу історію успіху.

"Писати насправді дуже просто. Ти просто сідаєш перед друкарською машинкою та починаєш спливати кров'ю"

Ці слова написав Ернест Хемінгуей - письменник, публіцист, журналіст, людина, що пережила дві Світові війни. Тому він, як ніхто точно знав, про що говорить. Сьогодні ми доволі зрідка замислюємося про важливість тих речей, якими користуємося. Але для багатьох людей ці звичайні речі стають більше, ніж предметом побуту. Вже згадуваний Хемінгуей не раз жартував, що друкарська машинка - його найкращий друг і психотерапевт, бо лише їй він відкриває всю душу і всі думки. І він був не самотній у своєму світогляді. Багато хто з письменників та науковців вважають своїх механічних помічників музами і натхненницями. Тому напевно що вони заслуговують на вашу увагу. Тим більше, що наш Музей пропаганди теж може похвалитися таким цікавим експонатом - друкарською машинкою Мерседес. Чому ж вона цікава та яке відношення має до всесвітньовідомого бренду?

Історія України, як і будь якої іншої держави, – це тісне переплетіння регіональних візій минулого у єдине ціле. Для того, щоб зрозуміти регіональний контекст історії на перший план виходить краєзнавство. Краєзнавство, як наука, починає розвиватись на теренах України ще з ХІХ ст., як перший етап національного відродження. У ХХІ ст. значно розширюється методологія та можливості цієї науки, єдиним залишається завдання – пізнати регіональні особливості плину історії. Одним із визначних краєзнавців Шепетівщини був Олександр Леонідович Лукашенко.

Два новачки вищої ліги шепетівський "Темп" і вінницька "Нива" стали справжніми відкриттями футбьольного сезону 1993-94 років, зайнявши найвищі місця в історії клубів. Беззаперечно такий прорив в шепетівської команди стався завдяки Джумберу Нішніанідзе, який майже всі зароблені кошти у своєму будівельному кооперативі вкладав у спорт. Зараз нікого не здивуєш базами будівельних матеріалів, як от centr-stroy.dp.ua, але тоді за низької конкуренції можна було сколотити цілий статок на будівництві. Отож давайте пригадаємо як ці два клуби пліч-о-пліч будували історію Футболу України, що передувало цим подіям і чому цей прорив вдався.

Однією з улюблених селфі-зон відвідувачів Музею пропаганди є композиція «Тачанка». Віз "тачанку" було знайдено на території Пліщинської сільської ради наприкінці 70-х років, під час експедиції з пошуку матеріалів для створення експозиції нового музею. До музею він доїхав власним ходом. В експозиційну залу був доставлений через віконний отвір.

90 років тому на теренах північної частини Хмельниччини відбулися масові селянські виступи проти колективізації. Згодом ці виступи переросли у антирадянські повстання. Фактично з нашого регіону вони поширилися на всю радянську Україну і тривали аж до осені 1932 р. Лише з початком голоду 1932-1933 рр. ці повстання згасають. Сьогодні деякі історики називають ці заворушення селянським «майданом». Про причини, хід подій та наслідки антиколгоспних виступів на Шепетівщині мова піде далі.