Яким було наше місто та його соціально-економічне становище в 1925 році? Відповідь на це запитання знаходимо в даних Центрального статистичного управління УРСР.

Один з тих, хто причетний до подій в Шепетівці в роки Української революції 1917 – 1921 рр. є Семен Голуб. Зокрема він згадується в численних краєзнавчих виданнях, таких як «Громовиці над Шепетівкою», «Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область», романі М. Островського «Як гартувалась сталь». Втім, непересічний шепетівчанин напевно не знає, хто він такий, а тим більше, який його життєвий шлях, яка його доля.

Сьогодні, 85 років тому, за вказівкою вищого партійного керівництва Української РСР (хоча перше і останнє слово у даному питанні залежало від Москви) розпочався перший етап масової депортації польських сімей з державної прикордонної смуги в Казахстан. Тоді з Шепетівського району протягом 20-ти днів травня-червня 1936 року було переселено 384 польські сім’ї. Загальна ж чисельність депортованих під час цієї хвилі становила 26778 осіб.

Сьогодні, у третю неділю травня, згідно Указу Президента України від 21 травня 2007 року, ми вшановуємо пам’ять жертв політичних репресій.

Давньоруське городище у с. Городище Шепетівського району Хмельницької області відоме на археологічній карті України ще з кінця XIX ст. У 1957-1964 рр. тут було проведено широкомасштабні розкопки Галицько-Волинською архітектурно-археологічною експедицією Ленінградського відділення Інституту історії матеріальної культури АН СРСР і Ленінградським державним університетом під керівництвом М. К. Каргера.

В ці дні Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, вшановує подвиг ветеранів, а також жертв війни. Заслуговують на пам’ять й ті, хто постраждав під час окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села.

Музей пропаганди підготував перелік цікавих фактів та історій Шепетівки. Склали їх за спогадами ветерана Другої світової війни, шепетівчанина, випускника шепетівської школи №3, Сінькова Миколи Петровича, 1923 р.н. Ми впевнені, що хоч один та ви не знаєте ;-)

Різні цікаві речі передають люди до Музею пропаганди. Одні з них розповідають чиюсь родинну історію, а деякі є свідками тих чи інших подій. Нещодавно до музею потрапили предмети столового посуду та різноманітні статуетки, які користувалися неабиякою популярністю в радянські часи.

Марко Данилович Безручко – генерал-хорунжий армії УНР, голова штабу Корпусу Січових Січових Стрільців, начальник штабу Армії. Його життєвий шлях тісно пов’язаний з Шепетівкою. Саме завдяки вмілим тактичним плануванням оборони Шепетівського залізничного вузла у квітні 1919 року Марко Безручко зажив слави видатного тактика військового мистецтва.

Працюючи з усною історією ми натрапили на цікавий спогад, який розповідає історію одного будинку в нашому місті. Цей спогад далекий від політики, але у ньому простежуються звичні для тих часів речі і методи тогочасної системи... А також в ньому і про людяність, якій завжди було місце, незважаючи ні на які обставини…