Поліцейські офіцери громади відвідали сім’ю переселенців з Ірпеня, які оселились в одному із сіл на Хмельниччині. Молодший син цієї сім’ї Леон своїм виконанням Гімну Січових Стрільців «Ой, у лузі червона калина» зворушив серця всіх українців і подарував мільйонам дорослих віру в перемогу.

29 серпня 1921 р., після кількох допитів та смертного вироку більшовицького трибуналу, відійшов у вічність український військово-політичний діяч, командир полку Дієвої армії УНР, співзасновник Української військової організації Іван Антонович Андрух. Сотник Січових Стрільців не один раз відвідував Шепетівку, у серпні 1919 р. брав участь у наступальних операціях армії УНР на шепетівському напрямку. Останній раз Іван Андрух відвідав Шепетівку наприкінці квітні 1921 року. Звідси він від’їжджав до Польщі на зустріч з С. Петлюрою, Є. Коновальцем та Ю. Тютюником.

Ми продовжуємо публікувати матеріали про старшин армії УНР, які причетні до подій в Шепетівці в часи Української революції 1917-1921 рр. Сьогодні ми подаємо життєпис одного з найкращих старшин формації Січових Стрільців Андрія Домарадського, який приймав участь в оборонних (квітень 1919 р.) та наступальних (серпень 1919 р.) бойових операціях армії УНР в районі Шепетівки.

У Шепетівці, у мікрорайоні Косецький біля школи №8, паралельно вулиці Січових Стрільців знаходиться вулиця Є. Коновальця. Названа вона на честь полковника Армії УНР, голови Проводу українських націоналістів, першого голови ОУН. Усю його біографію можна звести до короткої формули: «Жив для України і загинув за неї». Він ще при житті став символом національно-визвольної боротьби за Українську Державу.

У статті подано життєпис видатного українця, військового та політичного діяча, співорганізатора і полковника Січових Стрільців, співзасновника УВО, ОУН Романа Кириловича Сушка.

100 років тому на теренах України відбулися події, які в історії нашої держави отримали назву Українська революція 1917 – 1921 рр. Про її визначних людей, зокрема Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюру, Євгена Коновальця шепетівчани дещо знають чи хоча б чули. Але, на жаль, ще багато імен героїв Української революції лишаються забутими. Героїв, які століття тому, на протязі п’яти років, боронили незалежність нашої Батьківщини. Саме тому ми розпочинаємо цикл статей «Забуті імена Української революції 1917 – 1921 рр.», в яких будемо розповідати про вояків армії УНР, які були причетні до подій пов’язаних з Шепетівкою.

Свого часу Інститут національної пам’яті опублікував списки (прізвища) відомих діячів так званої радянської доби, а насправді — періоду російської окупації, яких не варто увіковічувати в назвах міст, вулиць, установ тощо. В цьому списку зазначено і прізвище Миколи Островського. Відповідно до рекомендацій, музей Миколи Островського в Шепетівці мав би змінити свою назву. Однак багатьом, насамперед керівникам музею, робити цього не хочеться.

Визвольно-революційні змагання страшним буревієм пролетіли по простору України і нашого краю. Щонайменше 18 разів влада у Шепетівці переходила з рук в руки.

Закономірний процес із усунення наслідків панування тоталітарної ідеології колишнього СРСР на території нашого міста та встановлення історичної справедливості не пройшов повз увагу російських пропагандистів. На сайті відомого телеканалу Russia Today з'явився матеріал, в якому це рішення місцевих депутатів було охарактеризовано як "діяльність з радикалізації молоді та підтримки ультраправих, розгорнуту на Україні".