безвісті зниклий

Хмельницький апеляційний суд скасував рішення Шепетівського міськрайонного суду, яким військовослужбовця ЗСУ було оголошено померлим. Апеляційна інстанція стала на бік військової частини та постановила, що така процедура є передчасною, оскільки у районі зникнення захисника досі тривають активні бойові дії.

8 травня на території Головлівського старостинського округу Крупецької громади відбулася знакова подія — відкриття пам’ятного знаку «Серце надії». Цей меморіал став місцем, присвяченим виключно захисникам, чия доля залишається невідомою, та їхнім сім’ям, які продовжують чекати.

Сьогодні, 17 січня 2026 року, Грицівська громада об'єдналася у спільній молитві, надії та пам'яті. На центральній площі в селищі Гриців відбулося урочисте відкриття Алеї Надії — символічного простору, присвяченого мешканцям громади, які зникли безвісти під час війни та перебувають у полоні.

20 грудня 2025 року в місті Шепетівка відбувся святковий захід для дітей зниклих безвісти та загиблих військовослужбовців 3 батальйону 106-ої окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ з нагоди Різдвяних та новорічних свят. Для дітей і їхніх родин це була тепла зустріч, наповнена увагою, підтримкою та щирими емоціями.

Сьогодні, 3 грудня у Шепетівці відбулася зустріч із рідними військовослужбовців, які під час виконання бойових завдань із захисту України потрапили в полон або зникли безвісти. Ініціаторами та організаторами заходу виступили ГО «Об’єднання захисників України та їх родин» спільно із Шепетівською міською радою.

У неділю, 30 листопада 2025 року, за ініціативою родин зниклих безвісти та полонених військових у Полонному відбулась мирна акція-хода «НАШІ ЩЕ НЕ ВДОМА!». Про це розповіли у міській раді.

25 жовтня у місті Ізяслав відбулося відкриття «Алеї Надії та Віри» — символічного місця пам’яті й очікування, де зібрані обличчя військовослужбовців, чиї долі оповиті невідомістю, але чиї серця б’ються в унісон із Україною. Це місце — не просто простір. Це — сповідь. Це — молитва. Це — крик тиші за кожним, хто нині зник безвісти або перебуває у російському полоні.

Не отримувати звістки від рідної людини, яка на війні — це одне з найважчих випробувань. Але в такій ситуації важливо не залишатися наодинці, не піддаватися паніці та діяти виважено. Якщо це можливо, заручіться підтримкою близьких і рухайтеся крок за кроком. Як зорієнтуватися на початку пошуку? Куди звертатися по допомогу? Яку інформацію потрібно зібрати й чому деякі дії можуть нашкодити у цьому процесі? Мінветеранів зібрав найважливіше.

Шепетівка вкотре долучилася до акції «Незламні мають бути вільними». На центральній площі громади зібралися, щоб підтримати українських захисників, які перебувають у полоні, та згадати тих, чиї долі досі залишаються невідомими. Про це розповіли у міській раді.

Військовослужбовець Роман Смолянюк із Ізяславського громади Шепетівського району, який вважався зниклим безвісти, воює в російському батальйоні імені Максима Кривоноса. Про це стало відомо з розслідування, яке провела редакція Суспільного.