«У мене вдома дружина, маленька доня, батьки… я не міг змиритися з тим, що їм загрожує небезпека. Хоч і не проходив строкову службу, і уявлення про армію не мав, 24 лютого я вже був під військкоматом».
Перші два місяці Віталій був у роті охорони, стеріг місцеві блокпости, а через деякий час перевівся у 56 окремий стрілецький батальйон. Спочатку брав участь в обороні столиці, пізніше їхній підрозділ направили у Роботине Запорізької області.
«У нас тоді не було часу вчитися. Хочеш жити, то стрілятимеш з будь-якої зброї. Я ж став кулеметником. У Роботиному бої взагалі не стихають. То ми їх, то вони нас. Зовсім не залишилося села, одні руїни. Там йде війна за розбомблені посадки».
Про участь у бойових діях Віталій багато не говорить. Та й фото, як то кажуть, «на згадку» не робив.
«Зізнаюсь, ми старалися сильно не прив’язуватися один до одного. Заводити там друга страшно. Сьогодні є людина, а завтра вже нема…».
Відпочинку у Віталія було мінімум. Першу невелику відпустку захисник мав навесні 2023 року. Наступна була запланована на початок 24-го. Та під час останнього виходу на позиції воїн-лісівник ледь не загинув. Внаслідок ворожого мінометного обстрілу отримав надважке поранення. 15 січня для Віталія тепер другий день народження.
«Перебило сонну артерію, яремні вени і частину нервів руки. Лікарі були у шоці, як я вижив… А мене буквально з того світу витягнув побратим Андрій. Він і сам мав декілька осколкових, але не розгубився, і вчасно зміг мені надати допомогу».
Щоб відновити здоров’я Віталію знадобилося 5 місяців. Потім чоловік знову повернувся на війну, втім продовжувати виконувати завдання сил вже не було. Декілька днів тому 30-річний захисник звільнився зі служби.
«Зараз найбільше хочу відпочити від війни, набутися з сім’єю, донечкою, яка виросла без мене і не зовсім розуміє, хто цей дядько. Вже у грудні повернуся на роботу. Заздалегідь пішов на навчання, тож тепер маю можливість бути майстром лісу».
Збереження робочого місця, надбавка у 20% до окладу, премії та підтримка професійного розвитку – саме так ДП «Ліси України» дбає про кожного демобілізованого, хто повертається до мирної праці.
Нехай кожен наш воїн, як Віталій, знайде затишок і сили для нових починань. Ви – наша гордість і приклад незламності для всіх!
Подільський лісовий офіс
