Коресподенти газети "Є" поцікавилися долею танку, який хотіли продати в Грицеві Шепетівського району

 «До вас звертається учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з Хмельницького. Читав на шпальтах вашого видання матеріал про танк у селищі Гриців Шепетівського району, який місцева влада хотіла продати за борги комунального підприємства. Знаю, що потім самохідну артилерійську установку (САУ) все ж таки небайдужі люди відвоювали і її повернули жителям Грицева. Щоправда, ви писали, що на колишнє місце її не повернули, хоча районні чиновники обіцяли, що САУ знову поставлять на постамент. Мені, як людині, що пройшла фронт і на очах якої загинув не один солдат цікаво довідатися чим завершилася уся ця історія.

З повагою, Олександр Петрович, м. Хмельницький».

Якби пересічний громадянин славного міста Шепетівки відвідав хоча б декілька пленарних засідань  міської ради, то наочно переконався б, що більшість наших депутатів працюють набагато продуктивніше, ніж народні обранці, які «окупували» Верховну Раду. Більшість депутатів з команди С.Антонюка, правильно голосує навіть не ознайомившись напередодні з проектами рішень під час засідання депутатських комісій. Подейкують, що з нового року голосування у більшості буде ще більш організованим завдяки використанню місцевого ноу-хау. Це нібито така штука, до якої Чечетову з його рукомаханням ще дуже далеко. Натиснув володар загадкового предмету на щось і всі руки депутатів з бригади (перепрошую: з мерської команди) займають під час голосування потрібне положення. Отже, міські сесії будуть відбуватись навіть не за півтори – дві години, а за хвилин п'ятнадцять-двадцять в режимі прибігли, привітались, поручкались??????, підняли руки, опустили, перекурили, попрощались, розбіглись. І «усьо путьово». От тільки є дві перешкоди до здійснення планів мера: перша  - це свободівці, які читають та аналізують проекти рішень, що виносяться на розгляд депутатів і мають свою точку зору щодо доцільності їх прийняття. А друга, ну це вже взагалі якісь конкретні шепетівські «граблі». Ну хто таке бачив – на кожній сесії бідний С.Антонюк мусить виносити проект рішення з однією і тією ж назвою: «Про внесення змін до рішень сесії міської ради», які було прийнято кілька місяців тому. Здається, що старається вся злагоджена команда і працює в поті лиця (не дарма ж всі отримують щомісячні премії, та ще й надбавки з добавками) та все ж  кожного разу  хтось (особливо земельники з архітекторами та юристами) десь чогось та не догледять. І мусять бідні депутати витрачати разом з головою свій дорогоцінний час, виносячи  поправки про зміни до розмірів земельних ділянок, до прізвищ їх власників чи  до адреси де вони мають бути розміщені. А депутати  свободівці радуються і ніяк не хочуть підказати С. Антонюку, як позбутись цих «граблів», що все луплять та періщать на кожній сесії по депутатських барабанних перетинках голову. Думають, що вони мудріші за С.Антонюка. Та С.Антонюк і сам також  того… .

Подейкують, що він сам знайшов вихід з цієї ситуації. До того ж не один, а цілих два. Перший – підняти вдвічі оплату праці людям, що працюють в названих відділах та управліннях, другий – вдвічі збільшити кількість народу, який працює в названих відділах. Однак, були у нас «пятілєтки за три года», будуть і ударні «корчагінські сесії» за п’ять хвилин (включаючи перекур).

25.11.2011 р.  Шепетівською міською радою (читай провладною більшістю) було прийнято рішення  про фінансування у 2012 році програми  діяльності громадської організації Шепетівська міська рада організації ветеранів України. На неї виділено 44 000 грн. з міського бюджету. І хоча до цього рішення є багато запитань, цікавить те, яким чином ці кошти буде використано, може і справді підуть на допомогу ветеранам-інвалідам?

 Нагадаємо, що у 2010 році саме цій громадській організації було виділено 20 000 грн. і саме звіт про те, як їх було використано депутати від ВО «СВОБОДА» хотіли почути на сесії, проте, ні міський голова, ні керівник Ради ветеранів В. Чікін не змогли дати чіткої відповіді. Принагідно повідомимо, що як громадська організація Рада ветеранів ніяких працівників немає, а є керівництво, яке як і майже 70  громадських організацій міста могло б працювати на громадських засадах.

Коли ж депутат від ВО «Свободи» М.Полодюк хотів взяти слово для виступу та роз’яснення даного питання, міський голова С.Антонюк поспішно поставив його на голосування.

Після чого депутат М.Полодюк пояснив міському голові, присутнім працівникам управління фінансів та юридичного відділу, що дане рішення суперечить Постанові Кабінету Міністрів України № 1049 від 12.10.2011 р., згідно якої такі програми фінансуються лише через проведення конкурсу.

Чи відреагують на це порушення силові структури, які повинні захищати законність, чи промовчать?

Якщо послухати виконкомівських чиновників та міського голову С.Антонюка, то вони розповідають, що доходи бюджету міста зросли з серпня по жовтень  2011 року  більш як на 3,6 млн. гривень.  Після таких слів у пересічного громадянина може скластися враження, що місто нарешті почало процвітати, а його бюджет незабаром просто лусне від прибутків. Та будьмо реалістам і подивимось на те, що ж стоїть за такою цифрою?

Зрозуміти те, що робиться в Шепетівці можна, здійснивши аналіз прибутків міського бюджету за період з серпня по жовтень 2011 року.

Як на нашу думку, пишатися тут особливо немає чим, оскільки левову долю цієї цифри, а саме: більше 83% становлять податки та доходи фізичних осіб (податки на найманих працівників, приватних підприємців, військовослужбовців, працівників інших установ, організацій), тобто зняті з нас з вами.

Як люблять розповідати теперішні виконкомівські регіонами про те, що все починається з економіки. А не говорять шепетівчанам, що лише за два місяці 2011 року ( серпень, вересень) податок на прибуток підприємств у місті зменшився на 113 512 грн..

Скільки так буде жити Шепетівка за рахунок зарплат людей, які ще тут працюють і де ж робочі місця і підтримка голови ОДА В. Ядухи в розвитку промислового потенціалу Шепетівки?

Шановний читачу, якби ти оцінив роботу вчителя, який ставить учням оцінки в класному журналі, не перевіряючи виконані дітьми роботи та не слухаючи їх усних відповідей? А якої оцінки заслуговує суддя, який оголошує вирок підсудному, не ознайомившись із кримінальною справою, заведеною на нього? А якби Президент України опублікував на сторінках «Голосу України» Закон України, за який не голосували депутати Верховної Ради?

А от шепетівський мер може собі таке дозволити. Відчули Сергій Андрійович, що при такій депутатській більшості можна начхати на всілякі регламенти та закони і роблять як їм заманеться. Спочатку друкують на шпальтах газети рішення, а потім заднім числом виносять його на депутатське голосування.

В США Президент заледве не позбувся найвищої державної посади за пляму нібито від чоловічого сім’я на сукні Моніки Левінські, а тут посадова особа привселюдно «поімєла» як всіх депутатів, так і громаду міста і все спокійно.

А це ж не перший випадок мерського нехтування законами  та встановлення «своїх правил гри».

Більшість регуляторних актів, які виносяться на сесію міської ради за підписом мера, проходять без відповідної процедури, визначеної Законом України «Про засади  державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Мабуть варто особисто нагадати голові з його командою, що у статті 1 «Загальні положення» Закону чітко прописано: «Регуляторний акт – це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання»