Як свідчить досвід, що люди зараховують до свого вільного часу також і час, проведений за телевізором чи радіо, за щоденним читанням газет, журналів, час, присвячений догляду за дітьми, роботі в саду, домашньому господарству, виконанню громадських доручень, заняттям спортом, самоосвіті тощо. Звідси й виник термін «напів- вільний час».
Багато людей саме так проводять свій вільний час. Вони прагнуть зробити своє життя змістовним, незважаючи на те, що чимало часу змушені віддавати хатній роботі, веденню домашнього господарства. Дехто мусить багато й напружено працювати, щоб забезпечити свою родину матеріально. Багато сімей увесь свій позаробочий час віддають на будівництво власного будинку, на дачне будівництво і т. п. Проте є й інші люди. Вони працюють теж після своєї основної роботи, однак лише для того, щоб накопичити більше грошей (хоча нестатку в них не відчувають), щоб купувати нові й нові речі і тим самим зрівнятися з сусідами або й перевершити їх. Для таких людей немає більшої радості, ніж зростання суми на їх ощадній книжці. Наскільки вони біднюють з таким підходом до життя!
Декому подобається (можливо, їм ніхто своєчасно не підказав іншого шляху) день у день просиджувати в шинках і вести пусті, непотрібні розмови за пивом або цілісінький день лежати на канапі...
Людина, що проводить час у неробстві, щоденно втрачає частину свого життя. І чим вона молодша, тим більше її життєвого часу втрачено, оскільки замолоду час плине набагато повільніше, інакше кажучи, за один і той самий час молода людина зробить більше, ніж людина старшого віку. І це за умови, що молодь має набагато більше вільного часу, ніж літні люди. Вона не витрачає час ні на роботу, ні на розваги, отже, він минає безплідно, даремно. Не дивно, що таким людям завжди нудно.
Що ж їм порадити? Передусім необхідно, щоб вони, особливо молоді люди, збагнули: час — надзвичайна цінність. Існує тисяча способів, як провести вільні хвилини.
Погляньте на людське життя, зокрема й на своє, саме з цієї точки зору. Напевне, ви здивуєтесь, як багато часу у вашому розпорядженні. В тому, як хто ним розпоряджається, і криється причина того, що одні люди за життя встигають зробити так багато, а інші — так мало.
Звідси ми повинні зробити для себе висновки. По-перше, треба контролювати, чи не витрачається наш час даремно. По-друге, як тільки ми усвідомимо ціну часу й узнаємо скільки в нашому розпорядженні вільного часу, ми повинні добре подумати, як його краще використати.
Хто хоч би один раз не поцікавився, скільки за тиждень чи за півмісяця він витратив часу на роботу (або ж навчання), на розваги, щоденні потреби (умивання, одягання, їду і т. п.), той ніколи не матиме уявлення, ефективно він використовує свій час, чи, навпаки, марнує його.
Чим зумовлені різні способи використання вільного часу?
Безперечно, ми повинні зважати на сім'ю, на своє найближче оточення — школу, друзів, знайомих.
Візьмемо, наприклад, домашню обстановку. Є сім'ї, де все підпорядковане тільки праці і створенню матеріального добробуту. Тут не дбають про розвиток духовних інтересів і захоплень. Дітей раз у раз повчають: «Гроші рахунок люблять», «Учись — будеш доктором, житимеш у добрі», або ж: «Школа — то дурниця, ти глянь на мене, я простий муляр, а як ми живемо!» З розваг діти знають лише телевізор та хіба що гру з іншими дітьми на вулиці.
Проте є родини — і я знаю багато таких,— де батьки (хай, може, й не так добре забезпечені), не зазнавши у своєму житті вдосталь дитячих радощів, прагнуть зробити все, щоб їхні діти були щасливішими. Вони створюють усі умови, щоб дитина могла займатися спортом, музикою, вивченням іноземних мов, відпочивати, відвідувати аматорські гуртки, театр тощо. Дорослі часто ведуть з дитиною розмови про її проблеми й інтереси, заохочують її до всебічного розвитку, навчають ощадливо й доцільно використовувати свій вільний час.
Школа також всемірно сприяє гармонійному розвиткові дітей і юнацтва. І все ж школа мало уваги приділяє саме тому, щоб навчити своїх вихованців раціональному, доцільному використанню вільного часу.
На певному життєвому етапі в очах молодих людей приклад батьків і шкільні повчання втрачають свою силу, натомість набирають ваги думка, оцінка товаришів, друзів, співробітників, компанії.
Активний і пасивний відпочинок
Стало звичкою критикувати пасивний відпочинок і на противагу йому, як зразок, гідний наслідування, висувати відпочинок активний. Однак можна знайти ряд незаперечних аргументів за і проти як першого, так і другого.
Так, коли хтось, втомившись після важкої фізичної праці, зручно влаштується на канапі, щоб відпочити, навряд чи хто наважиться дорікати йому за це. Так само вестиме себе й аматор-садівник чи городник після напруженої активної праці в саду чи власній городній ділянці. Якщо ж чиясь фізична робота вимагає напруження лише певних м'язів і частин тіла, то відновити сили допоможе саме активна діяльність — спорт чи спеціальна фізкультура.
Якщо ж людина розумової праці на хвилинку розправить на траві свою зігнуту спину і подумає про свою роботу, а може, й просто так подивиться, як угорі пропливають хмарки, щоб у голові вгамувалися думки і мозкові звивини трохи відпочили, це, звичайно, благодійно вплине й на неї, і на її подальшу працю. Мовчу вже про цікавий активний відпочинок типу пейнтболу, який до речі можна замовити на сайті.
Коли при пасивному відпочинку я читаю книжку або ж іду на концерт, у театр, й приводжу у стан активності свою увагу, аналізую побачене чи прочитане і т. д. І навпаки, активний відпочинок може бути неймовірно нудним, коли ми, наприклад, без кінця обробляємо городню ділянку тощо.
Однак я ніколи не погоджуся з тим, щоб у нашому житті переважав відпочинок пасивний, оскільки він здебільшого просто шкідливий для здоров'я.
