Літературно-мистецька студія "Доля"

<p style="margin-left:-9.0pt;">
Для щастя тут так мало треба:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Гарячий чай і бутерброд.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Щоб сонце правди гріло з неба</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Мою Вкраїну, мій народ.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Щоб ще хоч раз хиткий світанок</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Живим зустріти на землі,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Щоб шин обвуглених серпанок,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Не ліг брехнею на чолі.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Ви не хвилюйтесь, що морози—</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Нас гріє віра і любов.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Ми тут, щоб не котились сльози!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Щоб не лилася більше кров</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Братів безвинно!… Щоб Феміда,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Не в гроші вірила—в закон!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Щоб не ходили до сусіда</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
За копійками «на поклон»!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
І щоби покручі в пагонах</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Не ґвалтували більш жінок!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Щоб ті, що ніжаться в салонах</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Зробили до людей хоч крок!..</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Нехай поглянуть: ми— не бидло!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Ми—українці! Ми—народ!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Ми хочем миру, та обридло</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Збирати крихти їх щедрот!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
…Хіба ми просимо багато?</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Хіба ті жертви, то—дарма???</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Раз почали в народ стріляти—</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Шляху назад уже нема!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<em>Олена Іськова</em></p>

<p>
<em>Мамо, я—екстреміст!</em></p>
<p>
<em>                                Наталія Крісман</em></p>
<p>
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Рвала волосся від горя,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
В душу— розпечений віск.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Син подзвонив тільки вчора:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Матінко, я—екстреміст.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Вила вовчицею в полі,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Щиро молила Хреста:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Дай Україні вже долі,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Час віри й правди настав…</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Знову в годину набігу,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
З прапором став в повен зріст.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Сіялись маки по снігу:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Матінко, я—екстреміст.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Стукнула ластівка в шибку,<br />
Вісник біду в дім приніс.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Ехом доносилось хрипко:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Матінко, я—екстреміст.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Несли в руках домовину,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Матінка билась крильми:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
«Сину, рідненький мій сину,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Світло у царстві пітьми! »</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Завтра в ідеях Майдану</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Буде оновлено зміст:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
За побратимів! За рани!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Мам, я тепер—екстреміст…</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<em>Олена Іськова</em></p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>

<p style="margin-left:-9.0pt;">
Укотре перечитую «Кобзар»,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Порад шукаю. Батьку, як нам бути?</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
В душі народу спалахнув пожар,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Але ж були вже в Україні Крути!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Усе було, як ти заповідав:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
І лилась кров, і рвалися кайдани!..</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
А вчора знов… юнак навіки впав,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Який читав твої вірші з Майдану…</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Аж закипів обуренням Дніпро!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Аж застогнала рідна Україна!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Поглянь же, Батьку, двісті літ спливло,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Вона ж , сердешна, досі на колінах.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Скажи: чому? Із неба роздивись,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Що нам робити. Розпитай у Бога,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Ще скільки треба душ невинних ввись,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Щоб освітилась у пітьмі дорога?</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
А, може, досить?!  Сонечком з-за хмар</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Осяй нам шлях до Віри і Любові.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
І я візьму до рук старий «Кобзар»</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Шукати сили й мудрості у слові.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<em>Олена Іськова</em></p>

<p style="margin-left:-9.0pt;">
Пробачте, мамо, що не зміг мовчати,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Коли на гідність стали чобітьми.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Оця війна не мною розпочата,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Та я Вкраїну затулив грудьми.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Пробачте, мамо. Не чекайте в гості.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Мов маки на асфальті моя кров.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Тепер мені підвладний час і простір.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Так любо тут на куполах церков,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Така красива наша Україна,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
За неї і життя, повір, не жаль…</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Щоб тільки знов не стала на коліна!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Щоб тільки волі сонячна кришталь</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Не впала й не розбилася на друзки!</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Тоді оце все буде не дарма…</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
На прапорах чорніють болю смужки:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Я не один. Вже багатьох нема.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Пробачте, мамо. Не кленіть же долю.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Це вибір мій: стояти до кінця…</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
А, може, я гріхи отут відмолю</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Свого народу в віщого Отця?</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
…Розсіє сонце димові тумани—</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Народ мій ангел обійме крильми.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
І я вернуся пам’яті вітрами,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Бо Україну затулив грудьми.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<em>Олена Іськова</em></p>

<p style="margin-left:-9.0pt;">
«Казала мама: буде вже війна…»,—</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Промовило дівчатко на уроці.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Що відказати, якщо смерть в півкроці?</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Коли аж стогне рідна сторона?!..</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Казала мама: буде вже війна…</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Стоїть дитя, очата волошкові,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
А в них питання зболено тремтить,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Хустинкою втираючи блакить:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
«Мій тато там, де сльози пурпурові…»</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Казала мама: буде вже війна…</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Я тут для нього вчора малювала:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Ось річка, поле, мама, тато, я,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Ось побратими татові стоять.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Їх Божа мати вкрила покривалом.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Казала мама: буде вже війна…</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<em>Олена Іськова</em></p>

<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
<em>Пам’яті загиблих</em></p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати.</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Погляньте, в небі сонечко зійшло,</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
До праці стало наше все село,</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
А ви спите, одягнуті у шати…</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
 </p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Трембітами заплакали Карпати,</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Стікають воском зоряно свічки.</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Навколішки припала до руки,</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
За ніч збіліла, мов голубка, мати…</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
 </p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Людей багато йде до нас до хати,</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Співають гімн, вмиваючись слізьми.</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
І вас несуть… А як же, тату, ми?</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Як нам без вас у світі виживати?</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати!</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
 </p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Прошу спиніться, покладіть лопати!</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Дозвольте подивитись ще хоч раз!..</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
…Сльозами й кров’ю скріплено наказ</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
В живу мішень безжалісно стріляти.</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
 </p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
Вставайте, люди, годі вам вже спати!</p>
<br />
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<br />
<em>Олена Іськова</em></p>

<p>
человек обращается к Богу, и в нужде, и когда её нет</p>
<p>
и в болезни, и в жажде наживы, и в желанье продлить жизни век</p>
<p>
 </p>
<p>
и ни кто не предложит ... ты возьми, от меня кусок хлеба</p>
<p>
не за что-то, но просто за то, что являешься пахарем неба</p>
<p>
 </p>
<p>
и работа твоя тяжела, ей не видно, ни дна, ни просвета</p>
<p>
только слышно, дай то, и дай это, от заката и до рассвета...</p>
<p>
 </p>
<p>
но ... все требуют жадно ответ</p>
<p>
но ведь Бог, мимолётная осень, на какой-то, одной из планет</p>
<p>
и над ним есть Кто-то, и для них, Он, простой человек</p>
<p>
 </p>
<p>
и Ему, его век отмерен, чуть поболее, чем Человеку</p>
<p>
в этом мире бессмертия нет.</p>
<p>
Леонид  Жмурко</p>

<p>
Я не сужу других... им Бог один судья,</p>
<p>
В себе самом бы как-то разобраться.</p>
<p>
 Сидят в кругу подруги и друзья,</p>
<p>
Лишь им решать... кому уйти, кому остаться.</p>
<p>
 </p>
<p>
Седеет волос, истекает век,</p>
<p>
Теряем мы, и нас теряют... тоже.</p>
<p>
Вдруг исчезает в жизни человек..</p>
<p>
Добавив нам рубцы, морщин на коже.</p>
<p>
 </p>
<p>
 Нас забывают лучшие друзья,</p>
<p>
Причин так много... или без причины,</p>
<p>
Когда опомнимся... уже вернуть нельзя,</p>
<p>
Из нежных рук... безвременной кончины.</p>
<p>
 </p>
<p>
Я дорожу, как прежде дорожил,</p>
<p>
Всем сонмом их - моих друзей, и ... бывших,</p>
<p>
За них молюсь, чтоб каждый долго жил,</p>
<p>
Как и за тех... безвременно забывших.</p>
<p>
<em>Жмурко Леонид</em></p>

<p style="margin-left:57.75pt;">
Мнимо  и  зримо,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
наперечет,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
я  помню  истины</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
простые,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
но   повторить  опять</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
забыла:</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
внезапный  ветер-хулиган</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
нечаянно</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
занес  в  мое  окно,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
которое  закрыть</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
я  не  успела,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
заблудшие  листы,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
уже  умиротворенные</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
осенней  вьюгой-листопадом.</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
 </p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Они  упали  словно  тень,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
на  белый  подоконник,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
растормошив  охапку</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
желтых  хризантем,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
оставленных  тобою,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
мой  поклонник,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
словно  невзначай-</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
и  они  рассыпались...</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
 </p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Но  как  прелестны</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
осенние  цветы!</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Слегка  холодные</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
и  очень  нежные,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
и  от  того  печальные...</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Тина  Грин -  валентина  Мельник  (Сирош)</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
г. Киев</p>

<p style="margin-left:57.75pt;">
Осень  нас  опутала  листопада  тихого</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Золотыми   нитями.</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
И  прокралась  в  сердце  робкими  шагами,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Прикоснулась  нежно,  ласкаво  сказала:</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
“Я  люблю  тебя!”</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Долгими  годами  я  тебя  искала</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
и  ждала  неистово  той  любви  немыслимой,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
что  морями  расплескалась</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
и ветрами  разметалась,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
голубыми  далями,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
горными  вершинами,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
грозными  потоками,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
звездными  ночами,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
солнечными ливнями-</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
в  сердце  все  вобрала,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
окутав  нежными обьятиями  меня  и  тебя.</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Но  забвение  осени  тайну  мою  скрыло,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
И  опавшими  листами  душу  заглушило.</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Увяданье  Осени  -  как  укор  Всевышнего:</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
ни  к  чему  мне  осенью</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Счастье  мое  непрошенное.</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Мы  брели  аллеями  парка утомленного,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
но  шептала  осень  непокорная:</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
“Я  люблю  тебя!”</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Тина Грин - Валентина  Мельник (Сирош)</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
г. Киев</p>