Літературно-мистецька студія "Доля"

<p style="margin-left:2.0cm;">
Горять  склади… вже темно-сірий  дим</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Над містом шлейфом  потягнувся довгим.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Повітря  нині з присмаком гірким,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
І день блідий  здається геть убогим.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Бредуть переселенці  в темну ніч,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Вирують переповнені вокзали.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
А в  душах  стільки диких протиріч,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Покинеш дім - зруйнують все вандали.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Та мусиш рятувать своє життя,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Малих онуків пригортаєш міцно.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Гризуть тебе  біди  передчуття,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Ворожі  прапори  пливуть  над містом.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
На розі  вулиць  зупинив козак,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Зневажливо щось процідив крізь зуби.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Зелена форма майже  без відзнак,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
І зброя  гордо прикрашає груди.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Скажи, козаче, що ти  в  нас забув?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Прийшов  за наш  рахунок  збагатитись?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Якій  державі нині  присягнув?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Ти злом, що сієш, хочеш  утвердитись?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
На Україні  твоя  «Русская весна»</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Пролила  стільки  безневинних крові.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Я знаю, горе  теж  колись  мина,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
І ти платитимеш життям за брак любові.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Приніс нам горе, смерть?..  тяжкий  твій  гріх,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
За все «добро»  тобі  і всім  воздасться.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Молитимусь, згадаю  вас усіх.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Гадаю, розплатитися  удасться.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Господь  помер у муках на хресті,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
І «колоради»  так  загинуть ті.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
<em>Віра Кухарук</em></p>

<p style="margin-left:2.0cm;">
О, Господи, ви люди?  Вовкулаки,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Що принесли на Україну  смерть.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Хлопчина впав лицем  в  червоні  маки…</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Напилися  уже кровиці  вщерть.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
На українців дивитися косо?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Зловмисники… Ой, скільки ж від вас  бід!</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Криваві  косарі… такі  ж покоси,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Кривавиться  чужий за  вами  слід.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Дворушники стрічають вас привітно.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Прийшов нарешті їх зірковий  час!</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Сичать і рвуть країну ненаситно,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Ще й хрестяться,  читають  «Отче наш!»</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Зреклись Вкраїни…  Господи, нікчеми!</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Та  ж  задля  благ  триває оця гра!..</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
У краї  діють корупційні схеми,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
А Юда з-за кордону  позира.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Що вас жене, козаки ненаситні?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Не вистача спокусливих принад?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Ви  до майна  чужого ласі  й спритні,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
В своїй  країні  дайте  всьому лад.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Погляньте  на п’яниць, на свої  злидні,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Вождям не вірте  сліпо…  війна - зло.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
А посіпаки, геббельси  -  огидні,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Чиновників  зажерливих кубло.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Ви згинете… вас проклянуть нащадки,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Залиште дітям привиди гріхів.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Ви по собі не лишите  ні згадки…</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Убивці  ви! - ось присуд всіх віків.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
<em>Віра Кухарук</em></p>

<p style="margin-left:2.0cm;">
Затули мене, Янголе, білим крилом,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Щоби ворог мене не примітив.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Борони мене,  Боже,  розп’ятим  хрестом,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Щоб  Диявол  сліди не помітив.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Святий Боже, спаси і помилуй мене,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Від образ, від лукавства, гордині.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Помолюсь за Вкраїну… хай зло омине,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Скільки всього потрібно людині?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
«Отче наш!» - помолюся  про себе в душі,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Щоби  ворога швидко  здолати.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Хай омиють пречисту цілющі дощі,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Нам надію на щастя плекати.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
<em>Віра Кухарук</em></p>

<p style="margin-left:2.0cm;">
Пишу останній лист вам перед боєм,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Сховався під брезентом від дощу.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Його за вітром, мов стрілу,  пущу,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Озветься, в вашім серці, мамо,  болем.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Отримаєте лист ви цей не скоро,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Коли затихне ваш від болю крик.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Під парасолю  лиш впустіть вітри,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Що шматував несамовито ворог.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Замерзлі  друзі  туляться  до спини,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Сепаратисти в зливу не прийдуть.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Десь журно квилить горлиця  в саду,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
І вітер виє… Чи то плач  дитини?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
<em>Віра Кухарук</em></p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>

<p>
<strong>Мамо, не плач</strong></p>
<p>
 </p>
<p>
Тремтять повіки…</p>
<p>
Сльозами налилися очі,</p>
<p>
Глибокі, горя ріки…</p>
<p>
За ними  безсонні ночі,</p>
<p>
В них тонуть крики…</p>
<p>
Краплини сяючі</p>
<p>
Вкрили вологою щоки.</p>
<p>
Проблеми колючі,</p>
<p>
Наче в серці голки.</p>
<p>
Змилуйся, не плач,</p>
<p>
Пробач помилки…</p>
<p>
Час для мене палач,</p>
<p>
Сокира його, то роки.</p>
<p>
Болить, за всі сиві волосинки</p>
<p>
Гострий совісті меч.</p>
<p>
Січе душу на дрібні частинки,</p>
<p>
Незрозуміло, як біжить,</p>
<p>
Що спонукає,</p>
<p>
Чому так час летить,</p>
<p>
Що він шукає,</p>
<p>
Де той скарб лежить,</p>
<p>
Що швидкість надихає.</p>
<p>
Для радості коротка мить,</p>
<p>
яка тікає.</p>
<p>
А горе попереду постійно майорить</p>
<p>
Серце лякає.</p>
<p>
Ще не збулося, та  вже в душі гірчить,</p>
<p>
Аж сльози навертає.</p>
<p>
Чому блакитна мить</p>
<p>
нашого життя</p>
<p>
співчуття не знає?</p>
<p>
Чому кохання спить</p>
<p>
Напевно на скарб чекає,</p>
<p>
Що серед горя</p>
<p>
У майбутньому стоїть.</p>
<p>
Час його шукає,</p>
<p>
Тому лежить,</p>
<p>
Жалю не знає.</p>
<p>
Павло Лукаревський</p>

<p>
                          «В» - ВЫМЫСЕЛ(Виртуальное воспоминание)</p>
<p>
 </p>
<p>
 </p>
<p>
Валентина Володина возвращалась в Верхняки. Вчера вызывали в Волочиск.</p>
<p>
Водитель – вихрастый Витек – вызвался везти Валентину    ветхим «воронком». Валентина возразила: выеду во вторник вечером велосипедом.</p>
<p>
        Впереди – восемнадцать верст. Вблизи водокачки выстроились          вековые ветлы, выгибая высохшие ветви. Везде валялся валежник, виднелась вереница валунов, выстланных вереском. Вдогонку верещало воронье, воробышки высиживали   выводки в верхушках верб.</p>
<p>
         Восьмидесятилетний Влас, ветеран войны, ворошил вилами высохшую вику –выкармливать волов.</p>
<p>
          Валентина – вдова Василия, ветеринарного врача.</p>
<p>
           Вспоминалось:   вдвоем весело, вольготно. Воистину, воспоминания вредны. Впору волком выть. Вдосталь выплакалась. Веки воспалились. Встречный ветер взбивал вьющиеся волосы войлоком.  Воздух влажный. Веял восточный ветерок. Вывернула воротник ватника.</p>
<p>
            Вгляделась вдаль: Волочиск виден.   Виновато вздохнула «Валять ваньку воспрещается. Время вылечит».</p>
<p>
             Валентина везла вышестоящим взятки: ведро вишневого варенья, вязку вяленой воблы, выделанные воротники (выдра, выхухоль).   Выхухоль – вместо валюты.</p>
<p>
             Вытерпела все: выволочку, взбучку, внушение, взыскание. Возвращалась вымученная. Выспаться б всласть.</p>
<p>
              Въехала в ворота.</p>
<p>
              Высокая, выложенная вагонкой, выкрашенная васильковым веранда. Вошла внутрь.</p>
<p>
             Верхняковцы воодушевились:  «Входи, Валюша!. Видишь, волнуемся. Вовремя вернулась.  Вымокла вся. Вешай ватник».</p>
<p>
-                                                    Выпьешь водочки?  Возьми ватрушки – вкусные, ванильные. Вот ветчина.</p>
<p>
Валентина внесла ворох вещей. Выставила выпивку:       выдержанное виноградное вино, высококачественный венгерский вермут. Выдала всем выпечку, вафли, витую вермишель.</p>
<p>
- Выкладывай, Валентина!   Видим, вести важные.</p>
<p>
Вдова встала, важно выпрямилась, веско вымолвила:</p>
<p>
-                                                    Возвращают ваши вклады!</p>
<p>
Возник встречный вопрос:</p>
<p>
Всем выдадут?</p>
<p>
-                                                    Вообще-то всем.</p>
<p>
Верхняковцы восклицали:</p>
<p>
-                                                    Выждали, выстрадали! Возмещают… Всегда верили…</p>
<p>
-                                                    Вовремя вспомнили. Весна – вложим выгодно.</p>
<p>
Выступила всегда восторженная Варвара Величко.:</p>
<p>
-                                                    Выкупим винокурню. Вырастим венгерки, виноград, выгоним  вино. Выручка возрастет – выстроим  ветлечебницу, вылечим волов.</p>
<p>
Визгливая Василиса Ватутина  выступила второй. Возразила:</p>
<p>
-                                                    Велика важность – винокурня…</p>
<p>
Вступилась ворчливая Верка  Ветлицкая: «Выбирай выражения, выступальщица! Вперед выслушай внимательно»,- выгораживала Варвару</p>
<p>
      Вече возобновилось.</p>
<p>
     Выпивоха Владик  Волков    вышел вперед, выписывая вензеля:</p>
<p>
     - Волы   - великолепно. Важнее восстановить водокачку. Водокачка ветхая, вкривь- вкось. Вода вонючая. Вот-вот вовсе выключат. Возможно, возле водокачки выкопаем водохранилище…</p>
<p>
        Воображение взыграло вовсю. Выкрикивали все взахлеб:</p>
<p>
-                                                    Выучим врачей!</p>
<p>
-                                                    Вырастим «викторию»!</p>
<p>
-                                                    Выстроим водолечебницу  - всех в ванны – вшей выводить!</p>
<p>
-                                                    Возведем вал вокруг Верхняков!</p>
<p>
 Водитель вознамерился возить всех в «Вольво».</p>
<p>
 Валентина втихомолку веселилась.</p>
<p>
Восклицания выдохлись.  Выждала. Величаво встала, выискивая взглядом вечно враждующих  Василису, Верку, Власа.,  вымолвила:</p>
<p>
- Выслушали все высказывания. Выводы ваши верные – Верхняки – ваша вотчина. Возникшие возражения  взвесим, вопросы выясним.    Воля ваша, вкладывайте   ваше выстраданное. Возьмемся все вместе – выдюжим все, воплотим ваш выбор.  Верю: возродим Верхняки во всем великолепии, вопреки всему.</p>
<p>
Лидия  Дерегузова</p>

<p>
Україна  мила моя,<br />
Рятуй  тебе Боже!<br />
Яка в  тебе дивна доля,<br />
А   те, що  не гоже,<br />
Звалить вітер  над полями,<br />
Рознесе  по  Світі,<br />
Над пустелями й морями,<br />
Будеш  в  мирі жити.<br />
В тебе  є і  друзі справжні,<br />
Що  щастя бажають,<br />
Та по істині і правді,<br />
Завжди    вболівають.<br />
Сьогоденність  допікає,<br />
Війна   громадянська,<br />
Там,  на Сході  все палає,<br />
Але не зненацька…<br />
Кобзарева  батьківщина,<br />
В ярмо не бажає,<br />
Ясно, не її провина,<br />
Про це кожен знає.<br />
Як завжди  рятує ВІРА,<br />
Та   слово  Господнє,<br />
У народу є довіра,<br />
Гуртуйтесь  сьогодні…</p>
<p>
<em>Геннадій  Сівак</em></p>

<p style="margin-left:-9.0pt;">
Піднялася з колін і розправила крила Вкраїна,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Рідний стяг майорить, немов в косах барвисті стрічки.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
І горять по церквах за спасіння Вітчизни свічки.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
На Майдані стоять брат за брата і батько за сина.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Молодечий запал і рішучості сповнені очі,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Вільний дух козаків, немов Фенікс, із праху воскрес.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
І спускаються ангели вниз із відритих небес</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Затуляти надію крильми від шуліки щоночі.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Україна одна: від Донбасу до Львову та Криму,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
У єдинім пориві вистукують в грудях серця:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
«За майбутнє дітей, вороги, ми підем до кінця.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
І збудуємо разом  державу нову, нескориму».</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Вам не вистачить тюрем, щоб всіх ув’язнити навіки.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Ви закриєте ЗМІ, але будуть лунати пісні,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Нас назавжди змінив листопадний Майдан у вогні,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Кров невинний дітей та криваві розправи шуліки.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<em>Олена Іськова</em></p>

<p style="margin-left:-9.0pt;">
Піднялася з колін і розправила крила Вкраїна,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Рідний стяг майорить, немов в косах барвисті стрічки.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
І горять по церквах за спасіння Вітчизни свічки.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
На Майдані стоять брат за брата і батько за сина.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Молодечий запал і рішучості сповнені очі,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Вільний дух козаків, немов Фенікс, із праху воскрес.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
І спускаються ангели вниз із відритих небес</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Затуляти надію крильми від шуліки щоночі.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Україна одна: від Донбасу до Львову та Криму,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
У єдинім пориві вистукують в грудях серця:</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
«За майбутнє дітей, вороги, ми підем до кінця.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
І збудуємо разом  державу нову, нескориму».</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Вам не вистачить тюрем, щоб всіх ув’язнити навіки.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Ви закриєте ЗМІ, але будуть лунати пісні,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Нас назавжди змінив листопадний Майдан у вогні,</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
Кров невинний дітей та криваві розправи шуліки.</p>
<p style="margin-left:-9.0pt;">
<em>Олена Іськова</em></p>