Свій позов чоловік обґрунтував тим, що під час сварки ексдружина сказала, що не він батько їхніх синів 2005 р.н. та 2011 р.н. І оскільки зараз він сумнівається щодо біологічного батьківства цих дітей, просить суд виключити з документів відомості про нього як про їхнього батька.
Суд призначив у справі молекулярну генетичну експертизу для встановлення батьківства позивача щодо обох дітей.
Після висновків експерта чоловік подав до суду заяву про відмову від позовних вимог в частині щодо молодшого сина. Суд закрив провадження у справі в цій частині.
Щодо старшого сина чоловік позов підтримав та сказав, що колишня дружина ввела його в оману: він не є батьком хлопця, тому не повинен платити аліменти на його утримання.
Відповідачка, мати дітей, підтвердила, що позивач – не біологічний батько її сина 2005 року народження, однак на час укладення шлюбу у 2011 році позивачеві про це було відомо й саме він ініціював змінити прізвище й по батькові дитини на його. Каже, що ексчоловік оспорює батьківство, бо не хоче платити аліменти на утримання дітей, оскільки створив нову сім’ю.
Суд звертає увагу, що особа, записана батьком дитини, котра в момент реєстрації свого батьківства знала, що не є її батьком, не має права оспорювати батьківство (частина 5 статті 136 Сімейного кодексу України).
«Судом встановлено, що [син] 2005 року народження, народився не в шлюбі між сторонами та позивач не є його біологічним батьком. На час реєстрації батьківства позивачу було відомо про те, що він не є батько дитини. Відтак, він не має права оспорювати своє батьківство відносно [неї]», – ідеться у рішенні суду.
Рішення ще не набрало законної сили та може бути оскаржене до апеляційного суду.
За повідомленням пресслужби суду
