Від АТО до повномасштабної війни: бойовий шлях Героя
Андрій Лавренюк народився 22 березня 1983 року в селі Судилків. Здобувши професію слюсаря-автомеханіка та водія у Полонному, він пройшов строкову службу в армії. Чоловік мав значний бойовий досвід, адже ще у 2014–2015 роках брав участь в Антитерористичній операції на Сході України, захищаючи кордони від російського окупанта.
Після демобілізації Андрій працював водієм-далекобійником у столичній фірмі і під час відряджень часто бував за кордоном. Саме за межами країни його застав початок повномасштабного вторгнення рф у 2022 році. Проте справжній патріот не залишився осторонь.
Він одразу повернувся в Україну та добровільно став на захист Батьківщини. Проходив службу на важких Сумському та Харківському напрямках.
Побратими поважали його за надійність, товариськість та готовність завжди підтримати у скрутну хвилину.
Зупинилося серце та остання дорога додому
Останнім часом Андрія Івановича почало підводити здоров’я, через що для подальшого проходження служби його перевели до Києва. 30 червня 2026 року стан військовослужбовця різко погіршився. Того ж дня у Національному військово-медичному клінічному центрі, де він перебував на лікуванні, серце Захисника перестало битися.
Без люблячого батька, сина та брата залишилися діти (син і донька), батьки та сестра. Сьогодні односельці зустріли Воїна та провели його до місця останнього спочинку «живим коридором» шани. Поховали Андрія Лавренюка у рідному Судилкові з усіма військовими почестями.
«Він — вірний друг, який завжди приходив на допомогу», — згадує сестра воїна Іванна. Світлий спомин про відважного Захисника назавжди залишиться в серцях земляків. Розпорядженням Судилківської сільської ради 2, 3 та 4 липня 2026 року оголошено Днями жалоби на території громади. Вічна шана та пам'ять Герою!
