Життєвий шлях, музична творчість та родинне тепло
Вадим Зигуля народився 16 квітня 1970 року в Шепетівці. Навчався у загальноосвітній школі № 4, а у 1988 році вступив до Козятинського залізничного училища. У 1989 році був призваний на строкову службу до Забайкальського військового округу.
Брав участь у бойових діях під час Карабаського конфлікту, де отримав поранення — у госпіталі за ним доглядала та підтримувала сестра Лариса.
Після демобілізації у 1990 році закінчив навчання та працював помічником машиніста, а з 1992 року — на Шепетівському ремонтному заводі. Тоді ж створив сім'ю із дружиною Людмилою, з якою у 1994 році виховав сина Віталія.
Попрацювавши декілька років у Польщі, Вадим свідомо повернувся в Україну та працював у будівельній сфері.
Вадим був надзвичайно творчою людиною: заснував музичний гурт «Стіни», із яким виступав на фестивалі «Червона рута», писав вірші й дитячі казки, вільно володів польською та англійською мовами.
За особливу любов до вірша Марка Кожушного «Покотився туман» побратими дарували йому позивний «Туман».
Шлях захисника та остання висота
У грудні 2025 року Вадим Зигуля був мобілізований до лав Збройних Сил України. Спочатку він служив оператором батареї перехоплювачів БПЛА, захищаючи небо над Шепетівщиною. Згодом за власним бажанням перевівся на передній край фронту, де боронив країну як піхотинець.
20 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку 56-річний захисник загинув від ворожого дрона.
«Тоді, за шкільними партами, ніхто й уявити не міг, що справжній Герой сидить поруч. Його внутрішня тиша, доброта та любов до людей переросли у величезну мужність, довівши, що найбільша сила часто ховається в найскромніших серцях», — згадують про Вадима його шкільні однокласники.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на Алеї Героїв міського кладовища у Шепетівці. 7 вересня у громаді було оголошено Днем жалоби.
