Він мав би повернутися до рідної домівки з довгоочікуваною Перемогою, в обійми батьків та сестер, будувати плани на майбутнє, радіти життю. Та жорстока й кривава війна забирає найкращих – тих, хто щиро любив Україну і вірив у її щасливе завтра.
Солдат 8 полку Сил спеціальних операцій ЗСУ, загинув у стрілецькому бою 13 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Середнє Донецької області. Йому було лише 19 років.
Народився Володимир у селі Старий Кривин. Після закінчення 9 класів Старокривинської гімназії «Патріот» вступив до Волинського військового ліцею імені Небесної Сотні, який закінчив із відзнакою.
Згодом продовжив навчання у Національному університеті «Острозька академія» за спеціальністю «Національна безпека».
У серпні 2024 року, після першого курсу, підписав контракт зі Збройними силами України.
З ранніх років був справжнім патріотом. Ще у 2014-му, будучи лише восьмирічною дитиною, почав волонтерити. З початком повномасштабної війни 16-річним юнаком долучився до добровольчого формування територіальної громади: чергував, допомагав, підтримував побратимів. За цей час відремонтував понад 40 автомобілів, виготовив близько 100 буржуйок та пофарбував понад 30 машин для фронту.
Володимир не стояв осторонь – він завжди хотів бути корисним для України. Любив рідний край, свою родину, життя, яке так і не встиг прожити сповна…
Назавжди запам’ятається прощання: навколішки, зі сльозами на очах, із живими квітами та державними прапорами, односельці й незнайомі люди зустрічали Захисника на щиті. Зупинялися зустрічні автомобілі, водії виходили й схиляли голови, віддаючи останню шану мужньому воїну.
У рідному селі, у храмі Святого Дмитра, відбувся чин похорону. Площа заповнилася людьми – рідні, друзі, побратими, знайомі й ті, хто ніколи не бачив Володимира, але прийшли віддати йому останню шану. Сльози болю й скорботи єднали всіх…
Щирі співчуття батькові Олегу, мамі Олені, старшим сестрам Наталі та Ользі, шваграм Тарасу та Владиславу, племінникам Андрію та Леву, дядькам, тіткам і хрещеним.
Нехай світлий спомин про Володимира стане сильнішим за смерть і назавжди житиме у пам’яті рідних, друзів та всіх, хто знав, любив і шанував його.
Слава Герою! Вічна пам’ять!
