Гуменюк Іван Васильович народився 8 липня 1999 року в с. Малий Правутин. З 2005року по 2016 рік навчався в Малоправутинській школі, де і закінчив 11 класів.
Після закінчення школи вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка, де у 2016-2021 роки здобував фах за освітньо-кваліфікаційною програмою «Сенсорні та діагностичні електронні системи» в межах спеціальності 153«Мікро- та наносистемна техніка». Протягом п’яти років навчання Іван випромінював позитив та доброту. Мав багато друзів, яких завжди підтримував, він умів вислухати, заспокоїти й розрадити. Завжди ввічливий, завзятий хлопець, був справжнім прикладом відповідальності! А сьогодні – справжній приклад мужності, патріотизму та звитяги!
Після закінчення ВУЗу, наш Герой, пішов працювати в ІТ компанію SOFT SERVE. Там він себе проявив як відповідальний, цілеспрямований фахівець, з неабияким нестандартним мисленням. Після всіх своїх позитивних професійних навиків, Іван Васильович отримав підвищення…Здавалося б попереду кар’єра, саморозвиток, життєві плани – все перекреслила люта війна! Був змушений залишити все, і йти захищати нас від загарбників.
10 листопада 2024 року був мобілізований та призваний на військову службу Шевченківським РТЦК та СП в місті Львів. Солдат Гуменюк Іван став механіком 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 2 механізованого батальйону військової частини А4594.
Командир та побратими Івана говорять, що він був просто надзвичайний, «людина-магніт», який притягував до себе тих, хто бореться, любить та вірить!
Він завжди був щирою, відкритою, приязною людиною та понад усе любив життя і багато хотів встигнути, але війна стала цьому на заваді, не давши здійснитись юнацьким мріям.
30 травня 2025 року Івана Гуменюка не стало. Він загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Золотий Колодязь, Покровського району, Донецької області , залишивши світлу пам'ять у серцях матері, брата, коханої дівчини, великої родини, побратимів і всіх, хто його знав і любив. Герою навіки — 25 років...
