Безжалісна та жорстока війна забирає життя тих, хто міг втілити свої мрії та продовжувати робити свій внесок у світле майбутнє рідної країни.
3 березня, у селі Великі Пузирки відбулося прощання з Героєм України. Зі сльозами на очах, стоячи на колінах, схиливши голови рідні, близькі, друзі, вдячні земляки віддавали шану і проводжали до Небесного Легіону свого Героя-Захисника. Життя його було героїчним, але таким коротким…
Віктор народився 27 липня 1981 року в селі Великі Пузирки Ізяславського району у сім’ї Слободзян Олександра Івановича та Ганни Володимирівни, де вже підростали його три сестри. У 1987 році пішов у перший клас Великопузирківської середньої школи.
Після закінчення 11 класів, був призваний на строкову службу у м. Шепетівка. Навчався на водія. Трудовий шлях розпочався із роботи будівельником, де й зустрів свою майбутню дружину Оксану. Сім’я виховувала 2 доньок – Тетяну і Валерію. З вересня 2022 року Віктор став на захист країни.
За майже 2 роки служби на Харківському та Донецькому напрямках у складі 36 ОСБ «Степові вовки» повертаючись з відпустки до побратимів, він обіцяв повернутися до родини і вже в мирному житі втілювати свої мрії і плани. Відчуваючи відповідальність за збереження нашого життя, він не замислюючись віддав своє, і його слова «Все буде ОК, прорвемось!» повинні нас змушувати жити далі, зберігаючи в пам’яті найкращі миті, які провели разом.
Кулеметник 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, військової частини А 4058, солдат. Віктор Олександрович загинув під час виконання бойового завдання 6 липня 2024 року в районі населеного пункту Водяне, Волноваського район, Донецької області.
Сахновецька громада висловлює найщиріші співчуття родині загиблого Воїна-Захисника. Схиляємо голови в глибокій скорботі. Високу ціну ми платимо за нашу свободу і за нашу перемогу. Не забудемо! Не пробачимо!
Дякуємо Тобі, Герою і ніколи не забудемо Твій подвиг!
Навічно з небесною вартою…
