Дмитро Володимирович народився 8 листопада 1982 року у селі Новичі Шепетівського району в родині Ганни Адамівни та Володимира Дмитровича. Навчався у Новицькій загальноосвітній школі. Хлопчик ріс працьовитим та турботливим, допомагав батькам по господарству. З молодшим братом Володимиром росли нерозлийвода – допомагали та підтримували один одного. Після закінчення школи Дмитро вступив до Мирогощанського аграрного коледжу. Згодом пішов працювати до Городищенської загальноосвітньої школи. Колеги цінували його за професіоналізм, а учні поважали. Для багатьох він був авторитетом, міг знайти спільну мову та завжди підтримати.
Працюючи у школі, вирішив здобути вищу освіту та вступив до Кам’янець-Подільського університету на спеціальність «вчитель історії». Саме тоді зустрів майбутню дружину Анну. Після весілля подружжя облаштувалось у Шепетівці, придбали будинок та планували довге й щасливе сімейне життя. Дмитро наполегливо працював, не цурався жодної роботи, все, до чого він брався, вдавалося без зусиль. Разом з дружиною виховували двійко хлопців – Івана та Ярослава. Він був люблячим батьком, завжди дбав про свою родину та робив все можливе, щоб діти росли здоровими та щасливими. Дмитро був турботливим сином, щотижня на вихідні приїздив до рідного села, щоб допомогти та підтримати маму. В останню свою відпустку поспішав посадити городину, щоб допомогти рідним.
У стрій захисників України Дмитро став добровільно 26 лютого 2022 року. Був мобілізований до однієї з місцевих військових частин. Згодом переведений до 109 окремого гірсько-штурмового батальйону та відправлений на виконання бойових завдань на Схід. Він ніколи не розповідав рідним, де знаходиться, переконував маму й дружину, що на навчаннях, беріг їх спокій та здоров’я. Востаннє спілкувався з рідними у середу 8 травня після чого зв’язок з ним зник.
Загинув солдат, навідник гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини Дмитро Вовчик 12 травня 2024 року під час штурмових дій збройних формувань ворога на Донецькому напрямку, отримавши поранення, несумісні з життям.
Гарні та теплі спогади залишаться про Дмитра у рідних, близьких, колег та всіх, хто його знав. Він був уважним, спокійним, веселим та товариським. Завжди приходив на допомогу, але сам допомоги ніколи не просив. Добрий, чесний, вихований та розсудливий, приклад для багатьох. Дмитро Вовчик був справжнім патріотом, не байдужим до долі своєї країни та майбутнього своїх рідних. Його брат Володимир – сьогодні також у Збройних Силах України воює за мирне небо та світле майбутнє наступних поколінь.
Вовчик Дмитро Володимирович відтепер – воїн небесного війська.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Захисника та поділяємо горе сім’ї. Вічна пам’ять, вічна шана Герою!
Герої не вмирають!
Слава Україні!
Шепетівська міська рада
