Біль, що не вщухає... Сльози, що не висихають... Два дні поспіль Ізяславська громада схиляла голови у скорботі, проводжаючи в останню путь своїх синів, чиї зорі яскраво запалали на небі 10 жовтня 2025 року.

Знову тишу білогірських вулиць порушили тужливі мотиви «Плине кача по Тисині»... Схилившись навколішки, наша громада зустрічала ще одного військового, життя якого відібрала росія. Знесилена від сліз мати, згорьовані від втрати близькі — страшне горе вкотре накрило чорним крилом смерті наш край.