Місцева громада виступає категорично проти розробки кар’єрів, однак через законодавчі колізії змушена передати землю в користування інвестору за ціною, яку в міськраді називають заниженою. Ситуацію досліджували журналісти сайту «Є».
Ризики для екології та господарства
Йдеться про ділянки надр «Нетішинська», «Горинська-1» та «Горинська-2», розташовані у межах кількох кілометрів від ХАЕС. За словами місцевого жителя Юрія Максимчука, одна з ділянок знаходиться трохи більше ніж за 500 метрів від водосховища-охолоджувача атомної станції. Частина цих земель використовувалася як пасовища, зокрема для фермерського господарства «Нове життя», або ж це були невитребувані паї.
https://shepetivka.com.ua/novyny/biznes/19128-poblyzu-khmelnytskoi-aes-stvoriat-try-novi-pishchani-kariery-hromada-netishyna-proty.html#sigProIdd9eae7afda
У своєму зверненні до влади мешканці висловили занепокоєння, що видобуток піску призведе до різкого зниження рівня ґрунтових вод, пересихання криниць, місцевих боліт та річки Горинь. Крім того, кар'єри заблокують проїзд сільськогосподарської техніки до паїв.
Попри протести громади на сесіях міськради у березні 2025 року, ситуацію змінити не вдалося.
Законодавчий тиск на громаду
Юридично землі під ділянками належали до категорії «Землі запасу» або не були внесені до кадастру, що спростило завдання для інвесторів. Як пояснюють юристи МБО «Екологія-Право-Людина», питання доступу до надр вирішується на державному рівні.
Наявність спецдозволу від Держгеонадр фактично зобов'язує місцеву владу забезпечити супровід передачі земельних ділянок. Громада не має законних підстав відмовити у передачі землі.
«Атомний» слід та екологічні поступки
Інтерес до піщаних родовищ у цьому районі активізувався у 2023 році на тлі анонсованого добудови енергоблоків Хмельницької АЕС. Еколог Петро Тєстов зазначає, що Міністерство захисту довкілля погодило продаж спецдозволів, попри те, що ділянки лежать у межах Малополіського екокоридору.
За його словами, раніше Міндовкілля не видавало погоджень на подібні ділянки, наприклад, посеред лісу, але згодом послабило політику через попит на пісок для потреб будівництва на ХАЕС.
Хто стоїть за новоствореною фірмою
Під час аукціонів початкова ціна спецдозволів зросла у понад 10 разів. Переможцем на всіх трьох торгах стало ТОВ «Пісок-ресурс», яке, за даними YouControl, було зареєстроване у Дніпрі за кілька днів до оголошення першого аукціону.
Журналісти виявили зв’язки цієї фірми з впливовими особами:
-
Спочатку бенефіціаром була Олена Мозгова, згодом власником став львів'янин Остап Ясниський.
-
Ініціювала аукціони фірма колишнього бізнес-партнера юридичного радника компанії Василя Ревуцького.
-
Остап Ясниський та Василь Ревуцький пов'язані з компаніями (ТОВ «БорКар», ТОВ «Буртинський піщаний кар'єр»), серед бенефіціарів яких є колишній керівник регіонального управління СБУ Юрій Фелонюк та львівський бізнесмен Олександр Свіщов. Свіщов-старший входив до Ради з питань підтримки підприємництва при президентові.
-
Син бізнесмена, Віталій Свіщов, є депутатом Львівської міської ради, а Остап Ясниський володіє іншою фірмою спільно з колишнім помічником Віталія Свіщова.
Власник ТОВ «Пісок-ресурс» Остап Ясниський уникнув коментарів журналістам щодо цих зв'язків.
Земля за безцінь через суд
За словами міського голови Нетішина Олександра Супрунюка, потенційні доходи від видобутку піску на цих ділянках можуть складати кілька мільярдів гривень. Попри це, громада отримає за користування землею мінімальні кошти.
Оскільки міськрада та ТОВ «Пісок-ресурс» не дійшли згоди щодо умов відведення землі, питання вирішувалося через Нетішинську МВА та суд. Судовим рішенням було затверджено встановлення сервітуту (права користування землею) на 59 гектарів із платою 12 тисяч гривень за 1 гектар.
Начальниця земельного відділу Нетішинської міськради Ганна Тонка наголошує, що це надто мало:
-
Затверджена плата — це менше ніж 1% від нормативної грошової оцінки (НГО).
-
Для порівняння: річна орендна плата за аналогічні ділянки в громаді становить 3% від НГО (в середньому 70 тис. грн на рік за гектар), а земельний податок — 1% (23 тис. грн за гектар).
Юристи зазначають, що оскільки законодавство не встановлює чітких меж плати за сервітут, він став інструментом, який дозволяє надрокористувачам отримувати доступ до землі навіть всупереч позиції місцевого самоврядування.
