Довідково: Робота санітарного інструктора штурмового батальйону вимагає не лише досконалого знання тактичної медицини (TCCC), а й залізної психологічної витривалості. Медики евакуаційних екіпажів працюють під постійним вогнем ворожої артилерії та прицільними атаками FPV-дронів. Окрім надання першої допомоги безпосередньо у «червоній зоні», санінструктори координують логістику порятунку, забезпечують зв'язок зі стабілізаційними пунктами та готують особовий склад.
Шепетівський гарт: виховання, що випередило стандарти НАТО
Упевненість у тому, що він опиниться на війні, з'явилася у Дмитра ще в дитинстві, приблизно у 12 років. Саме тоді в рідній Шепетівці хлопець долучився до військово-патріотичної організації, де підлітки опановували тактику, топографію, командну роботу та базові навички виживання у лісі. Це здорове середовище повністю сформувало світогляд та характер майбутнього захисника.
Життєвий та військовий шлях Дмитра розвивався стрімко:
- У 17 років: на момент початку повномасштабного вторгнення був курсантом у системі Національної поліції міста Дніпро та вже працював інструктором із тактичної підготовки;
- У 18 років: під час навчання в Українській академії лідерства (УАЛ) у Львові чітко вирішив йти до війська;
- Улітку 2023 року: зв'язався із побратимом із Шепетівки, який командував медротою 30-ї ОМБр, і у липні підписав контракт;
- Січень 2024 року: відбувся перший бойовий виїзд безпосередньо у зону бойових дій.
Перед відправкою на фронт Дмитро встиг пройти інтенсивні навчання за стандартами НАТО у Великій Британії. Шепетівський вишкіл дав про себе знати: базові речі, які у 2023 році розжовували іноземні інструктори, хлопець знав і практикував ще з 2017 року. Завдяки цьому він став найкращим у взводі з 40 осіб і був одноосібно відібраний на лідерські сержантські курси.
Евакуація «всліпу» та психологічні переломи
Потрапивши до медичної роти 30-ї бригади, молодий боєць спочатку виконував психологічно найважчу місію — евакуацію тіл полеглих українських Героїв. Паралельно він стрімко опановував суто медичні маніпуляції (від встановлення катетерів до стабілізації важких поранених). Згодом його роль переросла з виконавця у координатора процесів на Сумському та Донецькому напрямках. Дмитро почав самостійно навчати прикомандированих медиків, водіїв та санітарів, прораховувати безпечні маршрути та тримати зв'язок зі стабпунктами.
Служба залишила глибокі психологічні переломи, про які бойовий медик згадує дуже обережно:
«Я евакуював десятки тіл. Спочатку було важко, снилися відірвані кінцівки, повертався цей специфічний запах, який неможливо пояснити словами. Потім психіка навчилася виживати й прийшло певне звикання. Другий перелом стався після того, як я потрапив під атаку ворожого FPV-дрона. Отримав контузії, залишився у строю, але у снах почав постійно тікати від безпілотника, який наздоганяє і вбиває. Після цього я кардинально змінив стиль командирування — тепер завжди обираю максимальну безпеку для особового складу, навіть якщо побратимам це здається некомфортним. На війні третій раз може вже не пощастити».
Програма Repower та метафора «ясної голови»
Важливим етапом відновлення для Дмитра стала участь у міжнародній програмі психологічної реабілітації Repower, яка спочатку проходила у Данії, а другий етап — у рідних Карпатах. Хлопець зізнається, що після тривалого перебування серед смерті та виснаження, щира любов, турбота волонтерів та можливість просто поспати без поспіху повернули йому відчуття дому й безпеки. Завдяки позитивному досвіду Дмитра, програму відновлення згодом пройшли його побратими, а пізніше — і його батько.
https://shepetivka.com.ua/statti/suspilstvo/19694-z-vyshkoliv-u-shepetivtsi-na-peredovu-donechchyny-istoriia-21richnoho-boiovoho-medyka-dmytra-kunytskoho.html?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAc3J0YwZhcHBfaWQMMzUwNjg1NTMxNzI4AAEerHX3c3cKJvF97wXL_OVI1EyCRR3LbY6AkXkjTeN5fImqUTGIITn1QrSK85s_aem_PM47jf33Qt_M1niRPgF8fA#sigProId57ae2f1b8a
Пояснюючи цивільним важливість реабілітації тих, хто рятує інших, Дмитро порівнює військового медика з оператором безпілотника.
Для ефективної роботи пілота потрібна хороша, безвітряна погода. Для ефективної роботи медика в операційній чи евакуаційній машині потрібна виключно ясна голова. Якщо пілот не злетить через зовнішній шторм, то виснажений медик із «забитою» головою просто не зможе сконцентруватися в ту єдину критичну мить, коли потрібно застосувати знання та врятувати життя пораненого.
Сьогодні Дмитро Куницький паралельно здобуває вищу освіту в сфері національної безпеки й мріє про офіцерські погони у військовій медицині. Він закликає цивільне суспільство до максимальної залученості, наголошуючи, що неформальне патріотичне виховання молоді — це інвестиція у безпеку, а відповідальність за країну мають нести абсолютно всі, а не лише ті, хто перебуває на лінії вогню.
Матеріал підготовчено на основі інтерв'ю бойового медика Дмитра Куницького для інформаційного порталу «РБК-Україна», червень 2026 р.
