Про нашу економіку війни

Війна це дорого. Дуже і дуже. Війна в Іраку 2003го року обійшлася американцям в 1.1 трлн доларів. Один день війни за різними оцінками обходиться росії приблизно в 20 млрд доларів. Я думаю, що не менш значуща цифра властива сьогодні й для України, і ми теж витрачаємо не менше 3-4 млрд в день.

Ми всі зловтішаємося, дивлячись, як російський рубль перетворюється в "двохсотого" у прямому значенні цього слова, разом із самою економікою РФ. Але будьте певні -- те саме зараз відбувається з нашою... На сьогодні ми маємо:

• практично повністю зупинену міжнародну логістику: аеропорти закриті, порти закриті, кордони прикриті
• основні логістичні склади в нас знаходилися під Києвом -- там зараз все заблоковано, а значить майже вся внутрішня торгівля, особливо онлайн, теж зупинилася
• Україна експортувала метал і зерно через порти, а вони заблоковані
• посівна кампанія, як і сільське господарство під тотальною загрозою: основною "житницею" для нас є Південь, де вирощують соняшник і пшеницю -- основний наш експорт
• міжнародні компанії такі як Fujikura та Bader змушені згортати виробництво через логістичні складнощі та високі ризики, а значить десятки тисяч людей лишаються без роботи
• більше мільйона людей покинули свої домівки, і з ними робочі місця, а значить вони випали з економіки і перестали в неї вкладатися

Я можу продовжувати цей список ще довго і довго. Але для чого, здавалося б вам, я це пишу? Щоб сіяти паніку?! Ні! Я хочу, що ми тверезо оцінили, наскільки сьогодні цінними є кожна пара рук, які задіяні у БУДЬ-ЯКОМУ секторі економіки.

Тому прошу вас про наступне, хоч може на перший погляд це звучить незвично і навіть дико:

1. ПЕРЕСТАНЬТЕ волонтерити, жертвуючи робочим часом: якщо у вас зараз є робоче місце, і там є робота -- то це і є ваша основний рубіж оборони Батьківщини! Волонтерте і працюйте!
2. Поважайте, ба навіть боготворіть, підприємців та бізнес, який пробує стабільно працювати в цих умовах: вони зараз хребет економіки!
3. Подолайте у собі почуття провини вижившого (це оте "чому я в теплі, якщо інші на передовій"(sad) не можуть всі люди, особливо чоловіки, піти на фронт. Якщо так станеться, то вже за 48 годин армія почне здаватися ворогу через голод! Кожен має своє місце у цій війні і кожен має вести оборону на своєму рубежі!
4. Продовжуйте обертати гроші: заплатіть рахунки, заплатіть податки, замовте випічку у вашої знайомої, як ви це робили до війни, зробіть манікюр, стрижку у барбершопі, купуйте продукти у тому ж магазинчику, як і раніше, заплатіть за квартиру, оплатіть заняття з терапевтом, з тренером йоги і так далі. Старайтеся тримати оборот коштів максимально можливим і це буде ваш вклад у боротьбу! І це нормально!
5. Підприємці, при найменшій можливості, тримайте бізнес відкритим! Особливо на Заході України, де загрози війни мінімальні. Це дуже критично зараз.
6. Тим, хто виїхав за кордон: шукайте роботу і негайно приступайте до неї. Ваші пожертви на армію і перекази в Україну, навіть мінімальні, будуть дуже цінними для нас!
7. Окремо звертаюся до ІТ-шників: зараз ви чи не єдиний працюючий канал валюти в Україну. Та й вцілілий сектор економіки у цілому. Тому вже сам факт, що ви працюєте -- це сильний вклад у перемогу! Маєте можливість евакуюватися за кордон -- окей, зробіть це. Але не припиняйте роботу на наші українські компанії і не припиняйте сплачувати податки в Україні!
8. Всіх, хто каже, що як то так можна працювати/торгувати/робити манікюр/ходити в спортзал/пекти торт/навчатися, коли в країні війна -- посилайте услід за рускім карабльом.

Кожен раз, коли вам стане боляче і нахлине почуття провини "чому я не там", повторюйте:

"Я працюю! Це моя боротьба! Це мій рубіж оборони моєї Батьківщини! Я не здам його і не здамся сам(-а), бо моя Україна -- понад усе!"

Всім нам перемоги! Віримо в ЗСУ! Слава Україні!

Поради від Олега Яницького