День незалежності разом з... Йоганом Бахом

Цьогоріч святкувати день незалежності вирушила до Львова, міста моєї молодості. Цілих п’ять днів з подругою-львів’янкою ходили містом, щоб відвідати хоча б частину того, що відбувалося в різних місцях. Всюди хотілося встигнути, все побачити та почути.

Програма святкування 25 річниці Незалежності України у місті Лева була насичена різноманітними тематичними заходами. Так яскраво відзначити День незалежності 2016 можуть тільки у Львові. Гостей не бракувало, особливо з Польші, Нідерландів, Голландії, Австрії і навіть з Росії.

Відзначати річницю Незалежності розпочали на площі біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Участь в урочистостях узяли керівники Львівщини, громадськість міста та військовослужбовці. Вони поклали квіти до пам’ятника Шевченкові, всі разом заспівали гімн України та переглянули трансляцію військового параду зі столиці. Незважаючи на спеку, біля пам’ятника зібралося чимало люду. Побачила Руслана Кошулинського з побратимами. Пан Руслан - колишній нардеп, віце-спікер Верховної Ради, кандидат на посаду мера міста, учасник комбатантського об'єднання «Легіон Свободи», перебував в зоні АТО. Хочу додати, що у львів’ян він користується неабияким авторитетом (його родина проживає в одному мікрорайоні з родиною моєї подруги і діти ходять в одну школу з її онуками).

Ми також подивилися військовий парад зі столиці на величезному екрані і дочекалися, коли біля пам’ятника Т. Шевченку на проспекті Свободи фінішувала «Зіркова естафета», де зійшлися колони, які стартували від пам’ятників С. Бандері, Д. Галицькому, М. Грушевському, В. Чорноволу, Р. Шухевичу та інших.

Одночасно у Національній академії сухопутних військ відбувся день відкритих дверей з демонстрацією зразків бронетанкової зброї, оглядом матеріальної бази та виступом військового оркестру.

Встигли побачити Парад трамваїв, в якому взяли участь: найстаріший трамвай Львова «Sanok SN – 1» № 093 (1909 р.в.); Ретро-трамвай «Gotha T59E» № 002 (1960 р.в.); капітально-відновлений трамвай «Tatra KT4SU» № 1053. Проїхатися уже не встигали і побігли далі. Добре, що майже всі події відбувалися в центрі міста.

Відвідали гарнізонний Храм Святих Апостолів Петра і Павла, збудований у 1610-1630 роках у стилі ранного барокко. Храм відомий як костел Єзуїтів і вважається однією з найбільших культових споруд Львова. З 1773 року по 1946 рік (до моменту закриття комуністичним режимом) він мав статус гарнізонного (військового) храму у якому проводилися богослужіння у військові свята та благословення бойових знамен. Коли я була студенткою, там було книгосховище бібліотеки ім. В.Стефаника. У 2011 році храм звільнили від книг , освятили і нині ним опікуються пастирі Центру Військового Капеланства Курії Львівської архиєпархії Української греко-католицької Церкви. Саме у цьому храмі відспівували кумира Нацгвардії генерал-майора Сергія Кульчицького; співака, телеведучого, актора лідера групи «Скрябін» Кузьму Скрябіна (Андрія Кузьменко); соліста Національної паризької опери, воїна Василя Сліпака, життя якого є прикладом величезної самопожертви заради країни і народу. та багатьох інших патріотів - молодих, дужих, які є цвітом української нації.

На площі біля пам’ятнику Т. Шевченку на проспекті Свободи відбувся акафіст до Пресвятої Богородиці за мир і ласку для України у виконанні Львівської державної академічної чоловічої хорової капели «Дударик». Жителі міста та гості долучилися до вшанування пам’яті героїв України, прочитали молитву за рідну країну та її захисників.

Напередодні свята відбулися виступи українських та закордонних музикантів з них: оркестрів народних інструментів «Етнофест»; концерт «Українська діаспора і Україна воєдино» – концертна програма за участю виконавців з діаспори; фестиваль духовного вуличного театру; фестиваль «Етновир» – урочиста хода центральною частиною міста і гала-концерт; виступи військового оркестру Національної академії сухопутних військ.

На Личаківському кладовищі відбулося покладання квітів до могил Героїв Небесної Сотні, учасників АТО і проведення панахиди за участі військового оркестру, салютної команди та роти почесної варти Національної академії сухопутних військ.

Цього дня ми ще встигли на концерт органної музики, який відбувся в Будинку органної та камерної музики, який знаходиться в колишньому костелі святої Марії Магдалини (XVII ст.). У 1932 році в цьому костьолі було встановлено виготовлений у Чехії орган фірми «Rieger-Kloss», найбільший на території України. У час мого навчання це був органний зал Львівської консерваторії ім. Миколи Лисенка, де відбувалися різножанрові концерти органної та камерної музики, які я любили відвідувати.

Музика Йогана Себастьяна Баха у виконанні Олени Мацелюх (орган) це щось неймовірне. Чудові враження від концерту.

До речі, Львів здавна мав славу одного з центрів органної музики. Вперше про орган у Львові згадується у 1409 році, коли цей інструмент встановлювали у Кафедральному соборі. На початку XX ст. у Львові було близько 50 органів роботи відомих німецьких, чеських та місцевих майстрів. Зараз на все місьто залишилось менше десяти діючих органів.

Побували на концерті муніципального чоловічого хору «Гомін» та чоловічого хору «Forestalia» з Естонії.

Всі святкові дні на площах (перед Оперним театром на проспекті Свободи, площа Ринок, парку Культури, Шевченківському гаю) тривали концерти молодих музикантів, співаків, танцюристів, мистецьких колективів, флешмоби та вікторини.

На Площі біля Оперного театру облаштували сцену і палатки, де мала пройти виставка скульптур, присвячених І. Франку і проведено Майстер-класи від «Franko Sculpture Symposium».

Щороку саме у Днень Незалежності я відчуваю, як загострюється відчуття моєї національної приналежності. І саме в цей день, як ніколи, виникає бажання вдягти українську вишиванку і послухати, чи навіть заспівати пісню рідною мовою. У Львові цього не бракувало – багато людей у вишиванках, на вулицях лунають українські пісні... В цей день я, як ніколи, відчувала себе часткою цього свята.

А ще дитячі посмішки. Вулиці міста були заповнені дітьми і для них проводилося багато дитячих розважальних ігр та заходів.

Згодом повернулася до Шепетівки... і потяглися будні наповнені тривожними повідомлення з війни, звістками про рейдерське захоплення підприємства на Київщині, Теофіпольського цукрового заводу, політичні скандали – підпал будівлі офісу Національні інформаційні системи, де формують новини для каналу «Інтер», «квартирне питання» Лещенка, затримання Каськіва у Панамі... Свято закінчилося... життя продовжується...

Україно, ненько наша нещаслива, дай Бог тобі вижити і звільнитися від власних хробаків. Отоді й свято Незалежності буде щасливим і повноцінним!