Чи придивлявся хтось з вас до ліхтарних стовбів вздовж вулиць Української, Проспекту Миру, Карла Маркса...? Я от вчора коли прогулювався придивився і жахнувся, чимала кількість просто розсипалась як на фото вище. Чому ніхто не говорить про цю проблему? Чи у нас зашевеляться, як завжди, коли вже когось привалить?  Хто ще бачив такі стовби? на яких вулицях? потрібно вирішувати цю проблему якнайшвидше, нашим чинушам як видно це пофігу, але під стовбами ходимо ми, а не вони.

Більшість однолітків 18-річного шепетівчанина Романа Лізанця ще сидить на батьківських плечах, а в нього — вже власний бізнес: готує і реалізовує напої на різний смак та гаманець. «Кавою та чаєм у багатьох країнах світу настільки ж вигідно займатися, як і продажем нафтопродуктів», — аргументує свій вибір хлопецьЯкщо від самого лише погляду деяких продавців шепетівських яток, буває, пробігає мороз по спині, то Роман Лізанець, власник кіоску біля центрального ринку, навпаки, завжди усміхнений і намагається до покупців заговорити. Заглядаємо у віконечко його закладу «Coffee & Tea Zone» і просимо чогось холодненького, бо надворі спека. — Спробуйте ось цей літній чай, — пропонує юнак. — Як його роблю, питаєте? Заливаю окропом чай із м’ятою чи лимоном, охолоджую. Далі горнятко ставлю до холодильника. Подаю з кубиком льоду. Популярний також заварний чай із малиновим смаком.Скуштуйте, бо схожого в нашому місті не знайдете. На запитання чорному чи зеленому чаю надають перевагу покупці влітку, Роман відповідає: «Популярні —...

Декілька днів назад, навпроти моїх воріт, завершилась нічна погоня "даїшників" та 2(3?) "чотких" пацанів. Результати можете бачити на фото. Від неминучого роздовбування об стовб, "гонщиків" врятувало бідне дерево. За данними отриманими від очевидців :) , яке це все бачили, і потім відпоювали "Корвалолом" пасажира, 2 (можливо тільки 1 - водій) в дупель загашаних тіпа на немалій швидкості летіли від "сахарного", переслідувані машиною ДАІ (чи як там вона зараз називається). З ними ще була "дєвушка" (відома б. з Красносілки :) ). Пізніше до них долучилась жінка водія, яка уже хотіла власними руками довершити те, що не зміг зробити стовб. От така от історія. Що цікаво - я це все проспав :(

Знайома медсестра розповіла, що у них зараз в інфекційному лежать купа чи то палестинців, чи то ще якихось іноземців. Причина такої госпіталізації - звичайні яблука.Ті приїхали на арт-базу по справах, але так як мають трошки побути в нашому місті то вирішили прогулятись. Побачили яблуню і дивні для них плоди, наїлися зелених яблук, а потім це діло ще шліфанули пивом в палатці.Тієї ночі швидка завозила іноземців один за одним. Ось і лежать хлопці, а вся лікарня бігє подивитись та посміятись.)))

  26 червня у День народження Комсомолу України у місті Шепетівка відбулось дивовижне дійство. Молодь Хмельниччини організувала комсомольський марш та пройшлась вулицями Шепетівки.        Зранку у сквері імені Валі Котика почала шикуватися колона молоді. Перед початком комсомольського маршу у пам’ятника піонеру-герою невеличкий мітинг відкрив перший секретар Хмельницького обласного комітету ЛКСМУ Дмитро Мельник. За дорученням учасників зібрання голова Хмельницької обласної організації Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць «За майбутнє дітей України» Ольга Шаршонь поклала букет живих квітів до підніжжя монументу Валі Котику. Саме від нього і розпочався комсомольський марш. Попереду комсомольських лав рухався агітаційний автомобіль з якого лунали комсомольці пісні, а учасники маршу скандували: «Молодь вимагає реальних змін!», «Ленін! Партія! Комсомол!», «Пока мы едины – мы непобедимы!» та вітали жителів зі святом.               Колона молоді пройшла маршем центральною вулицею Карла Маркса до монумента засновника першої у світі держави робітників і селян В.І. Леніна, ім’я якого носить славний...

Тільки шо на Проспекті миру горів автобус, один із цих новеньких великих. Наскільки я зрозумів в автобусі вогнегасника робочого не виявилось. Добре шо є небайдужі люди, які затушили своїм із машини. Хоча здебільшого машини проїжали повз, всім було пофіг. А випадкові зєваки знімали це все на відео, ніхто не допомагав.

Ви повірили б, що у "найпродвинутіший" за рівнем безробіття регіон, приїхали великі бізнесмени з Києва, аби знайти тут собі партнерів по своєму супер-бізнесу? Ну, напевне це викликало лише посмішку. Але зовсім недавно, ціла ватага компютерних розбишак зїхалась під музей Островського, аби взяти, як їм сказали, участь у компютерному семінарі, який проводять киівські специ. Звичайно, "чуйка" щось підказувала... Чому цей захід проводится в неділю? Чому у музеї? Чому про нього повідомили люди, які геть ніякого відношення, ні до програмування, ні до веб-технологій не мають? Але блиск "золотого тельця" і надія на її Величність Халяву - перемогла. І поперли наші кодери, адміни і інші нероби під музей (серед них і ваш покірний слуга). На означену годину - нікого на місці не було. Лише біля входу самотньо стримів червоний автомобільчик "Avon"... Знову заворушилась "чуйка", проте бажання долучитись до мультимільйонного бізнесу перемогло. Тітонька, яка вихором промчалась повз мене, заявила, що на нас чекає, щось "інноваційне"...

Із 2 січня 2013 року підрозділи Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, як і в інших регіонах країни, розпочали оформлення паспортів громадян України для виїзду за кордон.

Сьогодні відзначається 100 років від дня народження українського письменника-прозаїка Натана Самійловича Рибака (1913-1978). Про це повідомляє УКРІНФОРМ. Натан Рибак народився 3 січня 1913 у с. Іванівна Кіровоградської області в сім'ї службовця цукроварні. Дитячі та юнацькі роки провів у Шепетівці, де закінчив неповну середню школу та фабрично-заводський технікум при цукроварні. Навчався у Київському хіміко-технологічному інституті. На цей період припадають його перші спроби пера. У 1931 році в київській газеті "Пролетарська правда" опублікував своє перше оповідання "Дорогою змагань". Усього з-під пера письменника вийшло 30 книг. За його творами поставлено художні фільми "Помилка Оноре де Бальзака" та "Довга дорога в короткий день". За роман "Переяславська рада" письменник удостоєний Державної премії СРСР (1950). За роман "Час сподівань і звершень" Рибак отримав премію Радянського Комітету захисту миру. 11 вересня 1978 року Натан Рибак загинув в автомобільній катастрофі.

Люди, які народилися і живуть у Шепетівці, люблять рідне місто не за кількість патріотичних пам’ятників, не за його розміри чи заяви чиновників про наповнення міського бюджету. Виборцям, які роками чекають на ремонт під’їздів, дахів і асфальтування ям на тротуарах і дорогах міста – компромат на владу не потрібен! Вони однаково дивуються: чому нових будинків, практично, не зводять, а коли щось і збудують, то жити у них нікому? Чому комунальні послуги дорожчають при незмінних пенсіях і зарплатах? Де можна прикласти свою працю і розум, щоб заробити на прожиття? Багато хто очікував, що з обранням нового мера ця ситуація у місті зміниться. А тепер, очікують змін після виборів нових Народних депутатів до ВР. Цього ж очікує і міський голова Сергій Антонюк і надіється, що коли партія регіонів переможе на виборах, то на тарілочці принесе очікувані людьми зміни на краще. Протее, лише очікує. Молодий та енергійний доктор, виставляючи свою кандидатуру на посаду міського голови Шепетівки, запевняв людей, що прискорить вирішення багатьох проблем, які турбують городян. Але не тут то було… За два роки на...