Кожен з нас мав нагоду побувати на прийомі у лікарів з приводу тієї чи іншої недуги. Довелось і мені звертатись про надання допомоги до лікарів неврологічного та хірургічного відділення. Особливо вражає мене ставлення лікарів до хворих людей, що прийшли на прийом до лікаря в нашу поліклініку. Ось один із вражаючих випадків, свідком якого я був сам. Наш лікар, недоступно мовчазна і холодна, як «снігова королева», гидливо подивилася на зашкандибавшого до неї сліпого, згорбленого дідуся і сухо запитала, ні до кого не звертаючись: «Що трапилося»?. Поки, збиваючись від хвилювання, дідусь розповідав про свої страждання, докторша дивилася у вікно. Їй було все ясно і не цікаво. Вона не задала жодного уточнюючого питання, не оглянула і не обмацала хворого, тільки мовчки поміряла тиск і тицьнула фонендоскопом в районі ключиці. Втім, одне питання все ж пролунало: «Скільки вам років?». Добра моя матінка, ще більше зніяковівши від усвідомлення власної немочі і безвиході, дідусь тихо прошепотів:...
