Багато хто з нас зберігає на горищі чи у підвалі старі речі, які належали батькам, бабусі чи діду. Ними вже давно ніхто не користується і іноді у них складається сумна доля – ми викидаємо все на смітник. Проте, ми не замислюємось над тим, що ці речі можуть мати певне історичне значення для громади та дослідження нашої історії.

Родинна історія є чимось більшим за запис у метричній книзі. Вона ховається в листах, фото чи інших матеріальних пам'ятках, в написах на надмогильних плитах, в художніх творах і спогадах. Родинні історії дають змогу зрозуміти епоху, як бачила родина події, які відбувались на той час, вони дають можливість зберегти крупиці побуту та пам'ять про людей. Однак однією з більш важливих завдань збереження родинних історій є спроба переосмислити своє місце у житті і знайти свою ідентичність через минуле.
З особистих та родинних історій і складається історія країни...

Досліджуючи історію краю, ми збираємо багато спогадів, в яких гарно описуються події минувшини, обряди, вірування та побут того чи іншого села. Усі ми чули про Престольний празник (Храмове свято, Храмовий празник, Престольне свято) — місцеве релігійне свято, на вшанування святого названо місцеву церкву. Це особливий день для кожного села і до нього завжди по-особливому готувалися. Для прикладу, сьогодні в селі Білопіль Шепетівського району святкують Престольний Празник - Ікони Божої Матері Казанської.

Часописи, насамперед газетна періодика є потужним джерелом різноманітної інформації з історії Української революції 1917–1921 рр. Проте тривала ідеологічна заангажованість і вибірковість радянської доби призвела до значної асиметрії в джерелознавчому, історіографічному і бібліографічному опрацюванні цього виду джерел.

29 вересня весь світ згадує трагічну річницю початку одного з найвідоміших епізодів Голокосту на території України - розстрілу євреїв у Києві в Бабиному Яру. Під час німецької окупації в Україні нищили цивільне населення всіх національностей, але за нацистською ідеологією євреїв мали вбити першими та знищити повністю. Єврейські громади були у селах, містечках та містах і вони практично повністю загинули скрізь. До 29 вересня 1941 р. розстріли вже пройшли в Шепетівці, Бердичеві, Вінниці, Кам’янці-Подільському.

29 серпня 1921 р., після кількох допитів та смертного вироку більшовицького трибуналу, відійшов у вічність український військово-політичний діяч, командир полку Дієвої армії УНР, співзасновник Української військової організації Іван Антонович Андрух. Сотник Січових Стрільців не один раз відвідував Шепетівку, у серпні 1919 р. брав участь у наступальних операціях армії УНР на шепетівському напрямку. Останній раз Іван Андрух відвідав Шепетівку наприкінці квітні 1921 року. Звідси він від’їжджав до Польщі на зустріч з С. Петлюрою, Є. Коновальцем та Ю. Тютюником.

Сава Мусійович Піщаленко – один з найкращих командирів формації Січових Стрільців. Учасник Першої світової війни, війни з більшовиками в роки Української революції 1917 -1921 рр., досить відома людина у військових колах армії УНР. Втім, сьогодні відомостей про Саву Піщаленка вкрай мало. Навіть світлин його не можливо віднайти. Але пошуки тривають.

Перша згадка про Судилків датується ще 1543 роком. Історія ж його єврейської колонізації бере початок з XVII століття.

Ми продовжуємо публікувати матеріали про старшин армії УНР, які причетні до подій в Шепетівці в часи Української революції 1917-1921 рр. Сьогодні ми подаємо життєпис одного з найкращих старшин формації Січових Стрільців Андрія Домарадського, який приймав участь в оборонних (квітень 1919 р.) та наступальних (серпень 1919 р.) бойових операціях армії УНР в районі Шепетівки.

У ніч на 19 серпня 1942 року бійці Поліської Січі провели успішну Шепетівську диверсійну військову операцію проти гітлерівців. Захопили припаси та визволили бранців.