Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов обірвавшись, падає зоря та блискавично згоряє, не встигнувши долетіти до землі. Люди вважають, що падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя. Так і зірка нашого оборонця, 40-річного мешканця с.Щурівці Артюха Олександра спалахнула на небосхилі, яскраво горіла та спонтанно погасла. Цього разу військовослужбовця забрала не ворожа куля, не артобстріл на передовій, а хвороба, яка обірвала його життя 9 листопада...

Нещодавно в інформаційному просторі певний фурор створила інформація про те, що 66-ою механізованою бригадою імені Мстислава Хороброго за кілька днів на початку жовтня на Лимано-Куп’янському напрямку було знищено 25 танків противника. Нагадаємо, що частина цих танків була знищена бійцями 88 окремого батальйону територіальної оборони, який був в оперативному підпорядкуванні 66-ої бригади. І не зайвим буде сказати кілька слів про тих мужніх хлопців, завдяки яким кілька одиниць ворожої бронетехніки разом з екіпажами залишилися іржавіти на полі бою.

На початку жовтня на Лимано-Куп’янському напрямку бійці 88 окремого батальйону тероборони у взаємодії з 66-ою окремою механізованою бригадою імені князя Мстислава Хороброго відбивали потужні танкові атаки ворога. Епізоди цих боїв зафіксували оператори БПЛА батальйону, які забезпечували у цей період «очі» Силам оборони.

«Танк — це сила», — кажуть танкісти 3-ї танкової бригади ЗСУ. Вони одні з тих, хто зупинив наступ росіян в районі Ізюма. Серед них наш земляк - головний сержант танкового батальйону Жуковський Валерій Васильович. Про це йдеться в сюжеті Громадського телебачення.

11 лютого 1944 року Червона Армія неймовірними зусиллями таки зуміла вибити німецько-нацистські війська з Шепетівки. Про ці події у фондах Музею пропаганди є достатньо спогадів солдатів та офіцерів радянської армії. Але інколи вони є не точними – часто бійці плутаються в датах, місцях проведення боїв. Цю прогалину можна компенсувати за допомогою журналів бойових дій, які ретельно велися в штабах військових частин. Нижче подаємо журнал бойових дій 4-го гвардійського танкового корпусу. Без його допомоги напевно б ще довго червоноармійські піхотні частини вели бої за Шепетівку.

8 травня в День пам’яті та примирення Україна разом із світовою спільнотою висловлює повагу людям, які боролися проти нацизму та вшановує жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки Другої світової війни. З цього приводу сьогодні у місті Шепетівці відбулись мітинги та покладання квітів до Пам’ятника бойової слави «Танк Т-34», Братської могили радянських воїнів на міському кладовищі та Братської могили військовополонених по вулиці Шешукова.

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області визнано винним громадянина Р., раніше не судимого у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст. 186 КК України (відкрите викрадення чужого майна - грабіж), ч.1 ст. 357 КК України (викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів), ч.3 ст.357 КК України ( незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом чи іншим особистим документом), ч.2 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно) і призначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

Коресподенти газети "Є" поцікавилися долею танку, який хотіли продати в Грицеві Шепетівського району

 «До вас звертається учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з Хмельницького. Читав на шпальтах вашого видання матеріал про танк у селищі Гриців Шепетівського району, який місцева влада хотіла продати за борги комунального підприємства. Знаю, що потім самохідну артилерійську установку (САУ) все ж таки небайдужі люди відвоювали і її повернули жителям Грицева. Щоправда, ви писали, що на колишнє місце її не повернули, хоча районні чиновники обіцяли, що САУ знову поставлять на постамент. Мені, як людині, що пройшла фронт і на очах якої загинув не один солдат цікаво довідатися чим завершилася уся ця історія.

З повагою, Олександр Петрович, м. Хмельницький».