Як на Шепетівщині мацу виготовляли
Серед еспонатів нашого краєзнавчого відділу є такий, що відразу привертає увагу відвідувачів своєю дивною конструкцією. Це пристрій для виготовлення маци (XX ст.), який передала до нашого музею Мельц Алла Семенівна у 1999 році. Що це за пристрій, як і коли його використовували? Почнемо з історії та традицій.
Як допомагали єврейській громаді Шепетівки в міжвоєнний період
Історія розвитку благодійності в Україні сягає своїм корінням ще давньоруського періоду. Відтоді опіка про бідних, утримання спеціальних будинків для нужденних, будівництво храмів і монастирів стало чи не найпершим обов’язком представників князівських династій і шляхетських родів на українських землях.
Шепетівчани отримали почесне звання "Праведник народів світу"
В Ізраїлі комісія Меморіального комплексу Катастрофи і героїзму єврейського народу «Яд Вашем» присвоює (за життя чи посмертно) почесне звання Праведника світу тим представникам інших народів, котрі в роки Другої світової війни, рятуючи євреїв від неминучого знищення нацистами, виявили неабияку особисту мужність та продемонстрували непересічні моральні чесноти...
“Зло є зло... Менше, більше, середнє. Суть одна...”
9 листопада у світі відзначають Міжнародний день проти фашизму та антисемітизму. Його започатковано за ініціативи Міжнародної мережі проти расизму UNITED, яка об’єднує понад 500 організацій з 49 країн і діє незалежно від політичних партій та урядів у багатьох країнах світу. Назва звучить як «Міжнародний день проти фашизму й антисемітизму». Чому його відзначають саме у цей день, які події він знаменує і наскільки актуальним є сьогодні?
Тотальне винищення шепетівських громадян у роки німецької окупації 1941-1944рр.
Мирне населення
4 липня 1941р., після одноденних боїв, місто Шепетівка було окуповано німецькими військами. З цього часу місто стало центром Шепетівського гебітскомісаріату, до якого увійшли Шепетівський, Полонський, Берездівський та Славутський райони. Очолював гебіт – урядовий радник доктор Ворбс. Німецькою владою запроваджувався так званий «новий порядок». Вводилася комендантська година. Суворо заборонялося всьому цивільному населенню ходити по вулицях з 21 години до 5 години ранку. Крім того, наказувалося здати всю зброю та радіоприймачі. Всі жителі Шепетівки, починаючи з 15-річного віку, повинні були стати на облік «біржі праці». За невиконання розпорядження місцевої влади загрожувала смертна кара. Вводилися різного роду податки для населення.
Містечко Шепетівка у 1910 році
У 1910 році в Шепетівці проживало 10 996 чоловік. З цієї кількості 7290 були чоловіками, а жінок – 3706. За національним складом населення поділялося на євреїв, яких було 6701 (60,9 %) чоловік, поляків – 1300 (11,8 %). Українців і росіян було 2995(27,3%) чоловік. Площа містечка - 380 десятин (приблизно 414 га).Сучасна Шепетівка має в 10 разів більшу площу - близько 4000 га. Житлових будинків було 1578. Нажаль не має відомостей з яких матеріалів вони були побудовані. Але є відомості чим вони були вкриті. Так, за даними статистики 34 будинки були вкриті залізом, у 350 будинків був дерев’яних дах, ще більше було під соломою – 990.
Представниця музею М. Островського у Німеччині вивчала тему геноциду євреїв Європи
Обласний літературно-меморіальний музей Миколи Островського завжди намагається бути в курсі останніх профільних новин та нових методів роботи. До того ж, музей працює з непростою історією ХХ століття, показуючи на прикладі автора роману «Як гартувалась сталь», яким чином радянська тоталітарна система перемелювала долі людей: когось відправляла у вічність, а когось – піднімала на п’єдестал.
В рамках такого підходу до роботи, а також із метою здобуття нового досвіду, проведення порівняння двох режимів – тоталітарного та нацистського, музейниця Інна Слєсаренко разом із 11-ма фахівцями з Києва, Запоріжжя, Білої Церкви, Ужгорода, Одеси, Нікополя, Львова, Харкова взяла участь у семінарі «Геноцид євреїв Європи і поводження з минулим на прикладі культури пам’яті в Берліні» для музейних працівників України, який проходив з 27 травня по 1 червня у Німеччині.
Дослідження пам'яток сакрального мистецтва Шепетівщини
Добре знані у колах науковців-мистецтвознавців прізвища Данила Михайловича Щербаківського (1877-1927 р.н.) і Павла Миколайовича Жолтовського (1904-1986 р.р.), майже невідомі пересічним українцям, хоча без їх праць неможливо уявити історію українського народного образотворчого та прикладного мистецтва.
Об'єднати в статті цих людей спонукало те, що обидва вони зробили безцінний внесок у дослідження та збереження пам'яток сакрального мистецтва як України і Волині в цілому, так і Шепетівщини зокрема.