Лише 20 років земного життя… та вічність в пам’яті рідних, друзів та бойових побратимів: з якими проходив курс молодого бійця та випробування війною.
Атаманчук Олександр з Тернопільщини, позивний «Атаман»:
«Ми разом служили в 1-й мінометній батареї 1-го десантно-штурмового батальйону 80-ї аеромобільної бригади. І хоча ми з Ярославом були в різних мінометних розрахунках (розрахунок складається з чотирьох військовослужбовців), я його добре пам’ятаю. Ми разом приймали військову присягу і разом виїхали на схід України. Ярослав був веселим хлопцем, свої обов’язки виконував добре, зауважень до нього ніколи не було.
Військова професія у нас - мінометник. А для мінометника важливі знання з фізики та математики, уважність і фізична витривалість, вміння ухвалювати правильні й логічно обґрунтовані рішення, які потрібно було приймати миттєво. Ворог на роздуми часу не дає. Під час стрільби розрахунки проводили самостійно: використовували отримані раніше теоретичні знання та таблиці стрільб. Потрібно було врахувати погодні умови, місце розташування цілі та ще низку інших показників. На озброєнні у нас були міномети 120-го калібру.
11 жовтня 2013 року ми прийняли військову присягу. А на початку березня, наш підрозділ одним з перших був відправлений, спочатку на військовий полігон, а потім під Слов’янськ. Ми цілодобово несли службу по захисту 8-го блокпосту. Вогонь відкривали лише за наказом, хоча противник постійно обстрілював наші позиції з мінометів, гранатометів, великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї . Зі сторони селища Семенівка працювали снайпери.
Важко згадувати той час - час втрати вірних друзів. Першого липня було поранено декількох наших хлопців, а одна снайперська куля смертельно поранила Ярослава. В моїй пам’яті він назавжди залишиться надійним побратимом…».
Ніщик Максим з Волинської області:
«Хоча й довелось трохи понервувати проходячи відбір, ми були одні з перших, кого прийняли на контрактну службу. А ще нам повезло: нас не відправляли у навчальний центр для проходження двомісячних курсів. Ми за прискореною програмою пройшли курс молодого бійця і через два тижні прийняли військову присягу.
Ми з Ярославом народились в один день – 4 червня. Наш день народження 2014 року мені запам’ятався тим, що саме в цей день розпочались активні бойові для нашого підрозділу. Ми вперше відкрили вогонь на ураження противника, хоча бої за Слов’янськ велись уже з квітня. У свій день народження ми прийняли бойове хрещення.
Ярослав любив життя та жарти, мав багато друзів. Його щирість, оптимізм, готовність допомогти в складній ситуації запам’яталась багатьом. Своє 20-річчя він зустрів на бойовому посту. І, нажаль, залишився 20-річним назавжди…».
Посмертно солдата Давидова Ярослава Олеговича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня, почесною відзнакою «Командира 80 ОДШБр» та медаллю "За визволення Слов'янська".
Спогади зібрала наукова співробітниця Музею пропаганди Наталія Кручук.
