27 листопада біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору відбувся мітинг-реквієм до Дня пам’яті жертв голодоморів. Керівництво міста, депутати міської ради, військовослужбовці та представники громадських організацій, духовенство, працівники міськвиконкому, освітяни  й жителі Шепетівської територіальної  громади зібралися, щоб вшанувати жертв закатованих голодом. У 2021 році виповнюється 100 років від початку масового штучного голоду 1921-1923 років і 75 років від початку голодомору 1946-1947 років в Україні.

Третій голодомор, який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура 1946–1947, був спричинений спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам.
Розорене війною сільське господарство, яке потребувало допомоги, аби стати на ноги, ще більше було підірване засухою.

У двадцятому столітті українці пережили три голодомори: 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947 років, які забрали життя мільйонів наших співвітчизників. Однак наймасштабнішим є Голодомор 1932–1933 років.

Пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 років по вулиці митрополита Шептицького в цей день був освічений вогнем лампадок, які поставили шепетівчани, вшановуючи пам’ять померлих під час голодомору. Українці у глибокій скорботі віддали шану жертвам жахливого штучного голоду,  на який український народ прирекли радянські керманичі.

Єгенія Омельчук в липні 2008 року втратила сина. І вже пішов дев’ятий рік, як жінка намагається довести, що його загибель не була простим нещасним випадком на виробництві.