Радошівка

Кривава та цинічна війна, розпочата російськими окупантами, продовжує приносити горе та непоправні втрати у громади Хмельниччини. Вже тринадцятий рік щодня Україна платить страшну ціну за своє право бути вільною — ціну, яку неможливо виміряти цифрами чи статистикою. Цими днями над краєм знову лунала тужлива «Пливе кача» — на малу Батьківщину «на щиті» повернувся сержант, командир екіпажу безпілотних систем Микола Олександрович Новак.

Неймовірна подія, яка довела до сліз усе село, сталася в Радошівському старостинському окрузі Ізяславської громади. Після довгих одинадцяти місяців невідомості, важких випробувань та перебування у ворожому полоні до рідної домівки повернувся 21-річний захисник України Андрій Карпієць. Його повернення стало справжнім святом та символом незламної надії для всього Шепетівського району.

21 квітня у спортивній залі Ізяславської дитячо-юнацької спортивної школи відбувся фінал ІІІ (районного) етапу всеукраїнських змагань «Пліч-о-пліч Всеукраїнські шкільні ліги» з волейболу. У запеклій боротьбі за звання сильніших зійшлися дівчата 5–9 класів закладів загальної середньої освіти Шепетівського району.

Захисник Маріуполя Іван Бурдим, який пройшов крізь оточення на «Азовсталі» та майже два роки російського полону, сьогодні розбудовує систему допомоги побратимам на Хмельниччині. Колишній військовополонений заснував громадську організацію «Віра і Дія», яка спеціалізується на неформальній психологічній реабілітації ветеранів.

Війна щодня безжально перегортає сторінки українських родинних історій, залишаючи на них чорні, криваві рядки. Українська армія — це не лише зброя і форма. Це люди. Це сини/доньки, чоловіки/жінки, батьки/матері, які стали стіною між кровожерливим злом і своїм народом. Але за кожним успіхом Сил оборони, за кожним звільненим метром рідної землі стоїть страшна ціна — пролита кров і обірвані життя новітніх Героїв. Серед них — наші земляки.

Війна — це біль, який не вщухає. Це чорне крило скорботи, що торкається кожної оселі. Вона безжально проходить нашими містами й селами, вириваючи з них найкращих синів та доньок України. Ніщо так не єднає людей, як спільне горе. І сьогодні воно — спільне для всіх нас.

5 вересня о 23:35 до Служби порятунку надійшло повідомлення про пожежу в селі Радошівка Ізяславської територіальної громади. На місці події з’ясувалося, що горить житловий будинок, вогонь охопив площу близько 70 кв. м.

Вчора, 1 травня, Ізяславська громада схилила голови у жалобі — з безмежним болем, з колін і крізь сльози провели в останню путь ще одного сина України — 26-річного солдата Шекерука Дмитра Михайловича, мешканця села Радошівка. Юного, сильного, світлого. Захисника, кулеметника штурмової роти, який без вагань став на захист української землі.

У травні 2024 року посадові особи Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області провели перевірку фактів, викладених у зверненні громадянина К., щодо незаконної рубки дерев у лісовому масиві між селами Радошівка та Варварівка, Славутської ОТГ, Шепетівського району.

Сьогодні, 2 січня, славутчани провели в останню земну дорогу мужнього Воїна, який поклав своє життя за наше майбутнє, за свободу і незалежність нашої України. Ми схиляємо голови перед пам’яттю справжнього Героя – головного сержанта Булаєвського Петра Миколайовича.