Оборона Маріуполя та вихід із «Азовсталі»

Іван Бурдим народився в Росії, проте пов'язав своє життя з Україною, оселившись на Полтавщині. У 2017 році він підписав контракт із ЗСУ. Повномасштабне вторгнення зустрів у Маріуполі, де брав участь у героїчній обороні міста.

Вихід із заводу «Азовсталь» для Івана відбувся 19 травня 2022 року — у день народження його дружини Крістіни. Захисник згадує, що спочатку була надія на евакуацію турецьким судном на нейтральну територію, проте за наказом командування бійці були змушені пройти через процедуру «фільтрації» та полон.

Для довідки: Оборона Маріуполя тривала 82 дні, 80 з яких — у повному оточенні. Вихід захисників із «Азовсталі» за наказом вищого керівництва держави розпочався 16 травня 2022 року.

Життя в окупації: «торт» із собачої каші та 90 блокпостів

Поки Іван перебував на «Азовсталі», а згодом у полоні, його дружина Крістіна з трьома дітьми залишалася в окупованому Маріуполі. Вона згадує критичний брак їжі: щоб відсвяткувати день народження, родина перекручувала на м'ясорубці крупу для собак, аби зробити «борошно» для коржиків.

Шлях до підконтрольної Україні території пролягав через 90 російських блокпостів. Крістіна згадує сильний психологічний тиск: росіяни залякували, що 16-річного сина заберуть «на м'ясо», а на саму жінку чекає термін у в'язниці за отримання ворожої гуманітарної допомоги. Вирватися з окупації родині вдалося лише через три місяці.

Реалії полону: катування за патріотизм

Іван Бурдим провів у російських катівнях 1 рік і 8 місяців. За його словами, окупанти проявляли особливу жорстокість до молодих бійців віком від 20 до 28 років та тих, хто демонстрував стійку проукраїнську позицію.

• Фізичний тиск: Захисника били по голові через відмову від співпраці, називаючи «надто великим патріотом».
• Фабрикація свідчень: Полонених тортурами змушували підписувати зізнання у злочинах проти цивільного населення, які вони фізично не могли вчинити (наприклад, перебуваючи на іншому березі міста).
• Психологічний стан: Найважчим випробуванням був вибірковий обмін, коли на волю відпускали тих, хто здався добровільно, залишаючи в неволі бійців, що виконували наказ про вихід.

Після звільнення з полону Іван проходив реабілітацію у шпиталі Дніпра, дослужував у ЗСУ, допоки у квітні не ухвалили закон, який передбачав, що визволені з ворожого полону українські військовослужбовці мають право на демобілізацію.

Повернувшись до сім’ї, Іван з Крістіною 1 травня 2024 року офіційно оформили свій шлюб тут, у Шепетівці. Спочатку вони мешкали на винайманій квартирі у нашому місті, а згодом купили будинок у селі Радошівці на Ізяславщині, де й оселилися.

«Віра і Дія»: нова концепція реабілітації

Після звільнення у 2024 році Іван зіткнувся з тим, що класична робота з психологами часто лише тригерить ветеранів. Переосмислити підхід допоміг проєкт «Компас Героя», де фахівці працюють у неформальній обстановці.

Сьогодні Іван Бурдим реалізує цей досвід у власній ГО «Віра і Дія» на Хмельниччині. Основні засади організації:

• Відмова від «кабінетної» системи: Робота з ветеранами відбувається під час риболовлі, пікніків або занять спортом.
• М’яка адаптація: Психолог взаємодіє з ветераном ненав'язливо, через спілкування та гру.
• Спільнота: Створення середовища, де колишні військові відчувають підтримку рівних.

Наразі організація шукає приміщення для офісу, щоб масштабувати допомогу та забезпечити ветеранам простір для соціалізації.