Одне за одним вриваються в Ізяславську громаду трагічні звістки. Нав’язана російськими окупантами війна забрала вже тисячі життів українців, зокрема наших земляків, які були кращим цвітом нації. Тих, кому б творити Україну, продовжувати рід український, бути нашим майбутнім. Натомість вони стають нашою історією. Героїчною пам’яттю і вічним болем.

24 червня о 18:00 до Служби «101» надійшло повідомлення про те, що під час купання на річці Горинь в селі Васьківці, Ізяславської міської тергромади, ймовірно, потонув 36-річний чоловік. За викликом до місця події було направлено надзвичайників 13 Державної пожежно-рятувальної частини.

За публічного обвинувачення Шепетівської окружної прокуратури суд визнав винним 36-річного чоловіка в умисному вбивстві (ч. 1 ст. 115 КК України). Його засуджено до 12 років позбавлення волі.

Цими вихідними на Шепетівщині вперше в цьому році зафіксували пожежу лісової підстилки. Ліквідовано два загоряння у філії "Ізяславське лісове господарство". Вогонь охопив 1,2 гектари.

У Шепетівському районі розшукується безвісти зникла Марченкова Юлія Дмитрівна. Оголошення про її розшук підтверджено Шепетівським РУП ГУНП в Хмельницькій області.

На Шепетівщині суд виніс вирок двом зловмисникам, що напали на 72-річну пенсіонерку. 9 років 6 місяців та 9 років ув'язнення відповідно, з конфіскацією майна отримали двоє жителів Ізяславської громади за розбій, поєднаний з проникненням у житло.

Вчора, 17 травня, до Православної Церкви України приєдналася ще одна релігійна громада в Ізяславському благочинні. Про це подовідомив благочинний Володимир Ковальчук.

Приїхавши на виклик до родини у Ізяславській громаді Шепетівського району, де між батьками стався серйозний конфлікт, ювенальний інспектор і дільничний офіцер поліції побачили у кімнаті двох малолітніх дітей. Сестрички, нажаль, стали свідками сварки між батьками та були перелякані їх поведінкою.

Ізяславщина втратила ще одного військовослужбовця – бійця 101 бригади 69 батальйону роти вогневої підтримки, родом села Сошне Шепетівського району, Остащука Василя Васильовича під час бойового завдання в ході відсічі збройної агресії російської федерації на Донеччині.

Надія... Вона ніколи не полишає нас. Особливо тоді, коли ми очікуємо на дорогу серцю людину… Сліди якої загубилися на війні… Така надія зігрівала матір 28-річного солдата, механіка-водія гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону Кучерука Богдана Володимировича з с.Лютарка. Сподівання жили у серці матері та рідних майже місяць, бо вважався зниклим безвісти. Та, на жаль, гірка правда з самого пекла прийшла до Ізяславщини та поставила всі крапки у цій жахливій історії сподівання.