29 листопада 2011 року дошкільники старшої групи ДНЗ №7 «Дюймовочка» разом з вихователем Л. И. Понятовською та помічником вихователя В. А. Войчук завітали у військову частину А0757.

Керівний екладчастини на чолі з командиром Володимиром Оліферуком радо зустрів гостей. Цікаву екскурсію територією військової частини для дітей провів Іван Шарков. Він познайомив дошкільнят з різними видами військової техніки, бойовими машинами та військовою зброєю. Діти із захопленням спостерігали за навчанням солдат. Майор Андрій Мінтян запропонував дошкільнятам ознайомитися із навчальними кабінетами. Там вони побачили різні види зброї, захисне спорядження. Діти із захопленням спостерігали за роботою військової техніки, вправлялись у її керуванні.

Нещодавно в Шепстівській міжрайонній прокуратурі під головуванням міжрайонного прокурора А.А. Швеця проведено засідання комісії з питань погашення заборгованості із виплати заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. На нього запросили керівників підприємств-борж-і шків та арбітражних керуючих підприємств, що мають борги із виплати заробітної плати.

Одне із основних гарантованих Конституцією України прав громадян — право на працю. У сучасних умовах порушення цього права, йдеться, зокрема, про незаконне звільнення працівника, трапляється досить часто. Однак, на жаль, не кожен пересічний працівник через необізнаність із законодавством в змозі робити висновки — законно чи незаконно його звільнили, а відтак і вимагати від роботодавця відшкодування завданих збитків. Отже відповідно до Кодексу законів про працю України (КЗпІІ) звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосовано:

—за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського впливу (п. Зет. 40 КЗпП);

—за прогул, у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин (п . 4 ст. 40 КЗпП);

—за появу па роботі в нетверезому етапі, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (и. 7 ст. 40 КЗпІІ).

Роботодавець має право за своєю ініціативою звільнити працівника і з піших підстав, які передбачені у ст. 40 КЗпІ І, а саме:

—змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювапня підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

—  виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування до пус ку до де ржа в п ої таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків в и м а та є досту і іу до де ржа в 11 ої таємниці;

— невихід на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки через вагітність і пологи, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

—поновлення на роботі працівника, який раніше викопував цю роботу;

—вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

При звільненні ви передусім повинні з’ясувати деякі загальні моменти, а саме:

1.У чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом Вашого звільнення.

2.Чи могло воно бути основою для розірвання трудового договору за і ш. 3,4,7 ст. 40 КЗі її 1.

3.Чи дотримані вимоги ст.147-1 (Органи, правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення), ст. 148 (Строк для застосування дисциплінарного стягнення) й ст. 149 (Порядок застосу ва,ііня дисци пл і на рного стягнення) КЗпП.

Тобто, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалися вже за цю провину дисциплінарні стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь важкості здійсненої провини і заподіяного вами збитку, обставини, за яких здійснена провина і попередня ваша робота.

Не можна звільнити працівника в період тимчасової непрацездатності або підчас перебування його у відпустці.

Про звільнення працівник повідомляється наказом (розпорядженням ) під розписку.

4.Чи не порушені строки розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП).

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

5.Чи видана Вам вчасно і належним чином оформлена трудова книжка (відповідно до ст.48 КЗпП та и.4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок» Л'Ь 58 від29.07.1993 р).

Так, трудова книжка повинна бути належним чином оформлена не пізніше дня звільнення.

У трудовій книжці причина звільнення повинна строго відповідати формулюванням, зазначеним у КЗпП, з посиланням па відповідний пункт і статтю. При порушенні цього правила зміна формулювання причин звільнення провадиться в судовому порядку.

Якщо вас незаконно звільнили з роботи — ви маєте право подати позовну заяву до суду про поновлення на роботі та виплаті середньомісячної заробітної плати за весь час змушеного прогулу.

Крім цього, суд може ухвалити рішення щодо виплати вам середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу, а також рішення про виплату середньомісячного заробітку у випадку, якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджали вам працевлаштуванню в майбутньому.

Також у судовому порядку ви можете вимагати відшкодування моральних збитків у разі, якщо порушення ваших законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від вас додаткових зусиль для організації свого життя (ст. 237-1 КЗпГІ).

Пам’ятайте! Протягом одного місяця з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення або з дня видачі трудової книжки ви маєте право звернутися до суду з оскарженням вашого звільнення. У разі пропуску цього строку з поважних причин, суд може його поновити.

Роман Підопригора, адвокат.

Навіть найстаріші за віком працівники колійномашинноїстанції № 193, яку очолює досвідчений залізничник Павло Анатолійович Бучко, не пам’ятають, щоб колись раніше працювали в такому напруженому ритмі, як цього року. Справа в тому, що до «Євро — 2012» намічено відкрити швидкісний рух пасажирських потягів від Києва до Львова. Траса пролягає через станцію Шепетівка, а швидкість руху насамперед, як відомо, залежить від стану колії.

Понад двадцять років минуло від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія — техногенна катастрофа, спричинена вибухом на Чорнобильській АЕС. Джерело атомної енергії, що вважалося цілком безпечним, заподіяло шкоду, реальний обсяг якої і досі не визначений. 26 квітня 1986 року в Україні на 4-му блоці Чорнобильської АЕС сталася досі найбільша катастрофа в атомній промисловості. Невдалий експеримент вийшов з-під контролю, вибух зруйнував корпус реактора, почали плавитись паливні стрижні, радіація вийшла назовні. Вибух на ЧАЕС сучасні дослідники вважають у п'ятсот разів потужнішим за вибух атомної бомби, в 1945 році скинутої на Хіросіму. Його наслідки — безмежні людські втрати та незмірна шкода, завдана здоров’ю цілої нації, але  найважче виміряти травмії моральні.

мебельные магазины киев

Ми зустрілись зі свідками події 25-річної давнини і згадали, як це було.

Ось спогади людей, в чиїх серцях вже ніколи не згасне біль, спричинений «полум’ям Чорнобиля».

Ніна Федорівна Солов ’янова: «Ми з сім’єю жили в Чорнобилі, за 15 кілометрів від Янова, де розмішувалася стан-ція.Жили якусі, будували плани на майбутнє, ростили дітей.

Я працювала кухарем, чоловік у сільгосптехніці. Вранці 26 квітня я, як завжди,йшла на роботу. Дорогою проходила гіовз райвідділ міліції, де і почула вперше, що на атомній станції щось сталося. Але реальної загрози тоді ще ніхто не знав. Майже одразу в місті повністю відімкнули радіо і телефонний зв’язок. Ніякої інформації до нас не доходило. Через день почали евакуйовувати дітей. Ми своїх синів також вивезли. Старшому тоді було 11 років, а молодшому — всього чотири з половиною. Ми ж з чоловіком залишалися у Чорнобилі до 5 травня. Я готувала їсти ліквідаторам, а чоловік разом з іншими робітниками вантажив пісок у парашути, які вертольотами доставляли на станцію для гасіння пожежі.

Вражала природа навкруги. Майже відразу пожовтіли дерева, навіть трава та бур’яни стали бурого кольору. Сильно дерло в горлі.

Вже на початку травня почалась загальна евакуація населення. Нам сказали, що зможемо повернутися за 3—4 дні, тому брати з собою потрібно лише документи та гроші. Ми з сім’єю тільки побудували будинок, пожили там всього півтора місяця. А моя сестра саме закінчувала ремонт у будинку, коли прийшов міліціонер і сказав, щоб вона швидко забивала вікна та двері і виїжджала. Тоді ми ще не знали, що покидаємо свої домівки назавжди.

Вивезли нас спочатку у Бородянку, де підселили у квартиру, в якій жила чужа сім’я. А вже пізніше ми переїхали у Судилків до моєї матері.

У серпні мене знову викликали в Чорнобиль, оскільки я була матеріально-відповідальна, тож потрібно було передати майно. Заглянула у свій будинок. Вікна та двері були вибиті, меблі повалені. Мародери винесли все, що було цінного. Зараз щороку намагаємось з чоловіком навідуватися у рідні місця. Хата наша вже повалена — на тому місці ростуть бур’яни. Серце обливається кров’ю, коли все це згадуєм. Квітень 1986-го назавжди розділив наше життя па два великих відрізки: до та після трагедії».

Петро Анатолійович Гурський: «19 травня 1986 року я повинен був їхати у відрядження в Ростов-на-Дону, але о другій годині ночі черго вий а вто - тра і іс порт ного підприємства повідомив про терміновий збір водіїв. Директор сказав нам, що на Чорнобильській атомній станції сталася аварія і потрібні добровольці для допомоги у її ліквідації. Ніхто ще тоді до кіпця не розумів, що трапилось і куди їдемо,але ми погодились.

Адже розуміли, що там зараз такі ж, як ми, прості люди, і їм потрібна допомога. По приїзді у Вишгороднас відразу розподілили у різні дільниці 30-кіло-метрової зони. Першочерговими нашими завданнями були евакуація постраждалих від аварії та перевезення вантажів. Ще дорогою я звернув увагу на колони автобусів.

Територія спорожніла — сумне і тривожне видовище. Відчуття було таким ніби я опинився на іншій планеті. Працювати доводилося в спеціальних захисних комбінезонах,та радіація все одно чинила свій вплив. Хриплі голоси та червоні обличчя — таких прикмет набували всі ліквідатори вже на третій день роботи. Радіоактивні частинки осідали на шкірі та голосових зв’язках, спричиняючи опіки.

На нічліг зупинялися за межами зони, на березі річки, їжу готували самі з продуктів та води, які привезли з дому. Лікар порадив вживати в невеликих дозах алкоголь, який хоча б якось захищав від радіації. В моїй команді було семеро чоловік. Двох із них — Юрія Сорочинського та Василя Катрука — вже давно немає серед живих. Вічна і світла їм пам’ять. Підірване і моє здоров’я. Але через стільки років я жодного разу не пошкодував, що був там. Я пишаюсь тим, що зробив свій маленький внесок у ліквідацію катастрофи. Адже якщо не ми, громадяни своєї країни, то хто тоді піклуватиметься про неї?»

Ось такі вони, спогади тих, хто ціною власного життя та здоров’я врятував майбутні покоління, дав нам можливість сьогодні жити і творити. Сотні тисяч їх і зараз живуть з цією катастрофою у своїх серцях. Чорнобильський атомний реактор — це вогонь, що обпалює душу всім ураженим. / ми з вами маємо засвоїти цей урок. Ядерне полум’я Чорнобиля — це не звичайна катастрофа, після якої можна прибрати уламки і відшкодувати збитки. Натомість потрібно навчитися жити по-новому і переглянути набуті в еру науково-технічного прогресу цінності.

Природа не пробачає помилок і не терпить експериментів над собою.

Підготував Андрій Полєщенков.

Музей сьогодні — це не тільки фонди, зазначають фахівці. Віднедавна основна його перевага — це насамперед можливість використати щось цінне і автентичне у своїх послугах і у такий спосіб зацікавити відвідувачів.

Починаючи з 1998 року, Шепетівська міська рада та виконавчий комітет за підтримки обласної державної адміністрації та обласної ради неодноразово зверталися до Кабінету Міністрів України та інших державних органів з приводу внесення змін в наявний перелік населених пунктів, що входять до 30-кілометрової зони спостереження Хмельницької АЕС, та включення до цього переліку міста Шепетівки.

Підставою для таких звернень є науково-економічне обгрунтування необхідності включення Шепетівки до цієї зони, розроблене 2007 року ВАТ «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» спільно з Українським науково-дослідницьким інститутом екологічиих проблем (УкрНДІЕП) Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Державну санітарно-епідеміологічну експертизу цього науково-економічного обґрунтування того ж року провів Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва Академії медичних наук України. За висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України, визнано за можливе включення Шепетівки до 30-кілометрової зони спостереження ХАЕС.

Фактично близько третини населення міста, а це майже 14 тисяч мешканців, живуть у районах, що розташовані на відстані менше 30 кілометрів від ХАЕС. У цій зоні розміщені також перспективні житлові масиви, в яких населення з часом становитиме більше 7 тисяч чоловік. У межах цієї зони функціонують основна міська зона рекреації, новий питний водозабір «Лісова галявина», чимало підприємств, організації, установ, виробничих об’єктів.

Населення міста значною мірою споживає харчові продукти місцевого походження, у тому числі й вирощені в межах 30-кілометрової зони. Для годування сільськогосподарських тварин та птиці також використовуються місцеві корми, зокрема з лісових угідь. До речі, з метою відпочинку, збирання грибів та ягідці угіддя постійно відвідують мешканці міста.

Включення міста до діючого переліку населених пунктів, що входять до 30-кілометрової зони спостереження Хмельницької АЕС, дасть можливість забезпечити подальший соціально-економічний розвиток міста Шепетівки, зокрема і за рахунок виділення 10 відсотків коштів від кошторисної вартості будівництва третього та четвертого енергоблоків ХАЕС, спрямованих на розвиток зони, а також створити додаткові робочі місця, підвищити добробут населення, збільшити надходження додаткових фінансових коштів, державних субвенцій на розвиток соціальної інфраструктури, збільшити відрахування до бюджетів усіх рівнів, перетворити територію міста на інвестиційно-привабливий регіон та здійснити інші заходи для задоволення інтересів територіальної громади.

На жаль, усі звернення шепетівчан до нинішнього часу лягали, образно кажучи, від сукно у владних столичних кабінетах і практично не розглядалися належним чином. Але, видається, завдяки зусиллям міського голови Шепетівки Сергія Антонюка питання вже нарешті на стадії розгляду.

1 грудня цього року питання внесення окремих населених пунктів 30-кілометрової зони спостереження Хмельницької АЕС розглянуто на нараді в Національній атомній енергогенеруючій компанії «Енергоатом», на якій головував президент цієї компанії Ю. О. Недашковський. Від громади Шепетівки у нараді взяли участь міський голова С. А. Антонюк та начальник управління економічного розвитку виконкому міської ради О. М. Іринь, від Шепетівського району — голова райдержадміністрації І.К. Адамець, а Хмельницьку АЕС представляв заступник генерального директора з капітального будівництва О. В. Рахлінський.

Уперше на такому високому рівні розглянуто життєво важливе для шепетівчан питання не шляхом переписки (а точніше відписок столичних чиновників), а в конструктивному діалозі. Президент ДП НАЕК «Енергоатом» Ю. О. Недашковський з розумінням вислухав шенетівських очільників, хоча якоюсь мірою був здивований тим, що питання належно досі не вивчалося. Він дав доручення підлеглим за кошти компанії якомога швидше замовити і виготовити відповідну проектну документацію на входження міста в зону спостереження Хмельницької АЕС.

О. Савчук.

Напередодні відзначення 20-V річниці Збройних сил України в міському будинку культури відбулися урочисті збори та святковий концерт. З побажаннями міцного здоров’я, щастя, благополуччя, успіхів у благородній справі захисту Батьківщини до військовослужбовців звернувся міський голова Сергій Аптонюк.

Він зауважив, що створене в рік проголошення незалежності держави українське військо надійно охороняє мирне життя співвітчизників, виступаючи гарантом безпеки України. Міський голова подякував військовослужбовцям та ветеранам Збройних сил України за достойне виконання своїх обов’язків — захист українського народу, його інтересів, участьу миротворчій місії з охорони миру і спокою у різних куточках світу та вручив Почесні грамоти міської ради, цінні подарунки.

Під час урочистостей з професійним святом військовослужбовців гарнізону та ветеранів Збройних сил України привітали голова районної державної адміністрації Іван Адамець, начальник Шепетівського гарнізону Ігор Гуменюк, голова міської організації ради ветеранів Володимир Чікін.

По завершенні урочистих зборів присутні переглянули святковий концерт за участю творчих колективів міського буднику культури та дитячої музичної школи.

Уже під вісімдесят років Валентину Павловичу Тартаку. У цьому б віці газети читати, телевізор дивитися... Але не такої вдачі колишній директор сільських шкіл. Звик допомагати людям.

Отож, знаючи непосидючість, невтомну енергію і просто звичайну добропорядність В. П. Тартака, обрали мешканці вулиць Чаиаєва, Чехова, Лазо, Новоградської, Фурманова, Лісової, Одухи та кількох інших його головою квартального комітету.

Робота наче б на громадських засадах, але затрат часу вимагає чималих. Розповідає, що тільки за останні три місяці видав більше двохсот довідок та написав майже два десятки характеристик тим громадянам, які влаштовуються на роботу, мисливцям, які зберігають зброю...

Звичайно, міг би Валентин Павлович обмежитися тільки видачею довідок. Але Тартаку за все болить душа. І коли йде вулицями селища, бачить на узліссі чи на березі річки Косецької сміття, то серце крається. Отож якось у спілкуванні з директором ремонтно-експлуатаційного  підприємства Юрієм Миколайовичем Шайногою домовилися, що допомагатиме оформляти з мешканцями угоди на вивезення побутових відходів, адже людям па протилежний кінець міста в контору ШРЕПу добиратися важко. На сьогодні таких угод складено півтори сотні. Тож і стихійних сміттєзвалищ менше стало.

Вулиці селища Косецького здебільшого без твердого покриття. Тому саме голова квартального комітету опікується тим, щоб хоча б раз на рік вони були прогрейдеровані. А нинішньої осені саме завдяки його клопотанням підсипано провулок Одухи. Вдячні мешканці мікрорайону й за те, що звертався неодноразово до міської влади з проханням вирішення нормального курсування автобусів маршруту № 6. Тепер учнів па цьому маршруті підвозять до інколи регулярно.

Було б В.П. Тартаку важко виконувати чималий обсяг громадської роботи на кварталі, якби не помічники, такої ж неспокійної вдачі люди. Першим називає депутата міської ради Петра Івановича Черняховського. Це саме він свого часу очолив кооператив «Надія» з будівництва газових мереж. Тепер можна па пальцях перелічити в селищі Косенькому будинки, в яких не палає голубий вогник. А ще значною мірою допомагають голові квартального комітету активісти Валентина Броніславівна Бурковська, Ярослава Григорівна Шевчук, Володимир Григорович Погрібняк та інші.

Результати діяльності квартального комітету, очолюваного В. П. Тартаком, зримі. Домоглися, нарешті, щоб в селищі відкрили аптеку. На річці Косенькій відремонтовано декілька містків, а один споруджено новий.

Добірку підготував О. Твердун.

Шепетівчан умовно можна розділити на дві категорії: одні з нас мешкають у багатоквартирних будинках, інші - у так званому приватному секторі. Правда, допоки ніхто не переймався статистикою, кого більше. Але це недуже й важливо, бо всі ми, зрештою, маємо однакові права й обов’язки. Хоча й ні... На захисті тих, хто живе у будинках приватного сектору, стоять голови квартальних комітетів. Люди, обрані громадою кількох, а іноді й більш десятка вулиць та провулків представляти інтереси громадян у виконавчій владі. Люди, наділені печатками, великою довірою, як влади, так і пас, пересічних громадян. І водночас великою відповідальністю.