Мирне населення 4 липня 1941р., після одноденних боїв, місто Шепетівка було окуповано німецькими військами. З цього часу місто стало центром Шепетівського гебітскомісаріату, до якого увійшли Шепетівський, Полонський, Берездівський та Славутський райони. Очолював гебіт – урядовий радник доктор Ворбс. Німецькою владою запроваджувався так званий «новий порядок». Вводилася комендантська година. Суворо заборонялося всьому цивільному населенню ходити по вулицях з 21 години до 5 години ранку. Крім того, наказувалося здати всю зброю та радіоприймачі. Всі жителі Шепетівки, починаючи з 15-річного віку, повинні були стати на облік «біржі праці». За невиконання розпорядження місцевої влади загрожувала смертна кара. Вводилися різного роду податки для населення.

Першого липня – сумна шоста річниця загибелі нашого земляка, десантника 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Давидова Ярослава Олеговича. Шість років суму та нестерпного болю для рідних, шість років світлої, доброї пам’яті. Ярославу назавжди лише двадцять, він назавжди залишиться молодим, красивим. Його життєва дорога надзвичайно коротка…

У 1910 році в Шепетівці проживало 10 996 чоловік. З цієї кількості 7290 були чоловіками, а жінок – 3706. За національним складом населення поділялося на євреїв, яких було 6701 (60,9 %) чоловік, поляків – 1300 (11,8 %). Українців і росіян було 2995(27,3%) чоловік. Площа містечка - 380 десятин (приблизно 414 га).Сучасна Шепетівка має в 10 разів більшу площу - близько 4000 га. Житлових будинків було 1578. Нажаль не має відомостей з яких матеріалів вони були побудовані. Але є відомості чим вони були вкриті. Так, за даними статистики 34 будинки були вкриті залізом, у 350 будинків був дерев’яних дах, ще більше…

Ці рядки із поетичної присвяти поетеси Віри Кухарук майору Мазунову Руслану Олександровичу, бортовому авіаційному техніку 16 окремої бригади армійської авіації, який загинув під Слов’янськом в районі гори Карачун. Страшна подія сталась шість років тому 24 червня 2014 року...