За наказом ми виїхали на позицію. В ту зміну я була на позиції кулеметника. Попросила хлопців дати мені можливість попрацювати на кулеметі, — згадує вона.
Мобільна вогнева група захищала електропідстанцію. У складі групи було 11 військовослужбовців. На озброєнні – три кулемети та зенітна установка ЗУ-23-2.
Так сталося, що я першою виявила ціль, прицілилась та відкрила вогонь, — розповідає Алла. – Далі почула, як двигун дрона почав працювати інакше. Він ніби “захлинувся”. Shahed почав падати. Хлопці закричали: “Ти його збила!” А я ще кілька секунд не могла повірити, — пригадує Алла.
Безпілотник впав за межами об’єкта і не завдав жодної шкоди.
Хвилин п’ятнадцять потім не могла заспокоїтися. Бо це вже не навчання. Ти розумієш, що дрон міг влучити, що могли бути жертви. І ти або зупиниш його, або ні, — розповідає про емоції військова.
Алла служить у Збройних Силах України з 2015 року. До армії 12 років працювала бригадиром ковбасного цеху на Шепетівському м’ясокомбінаті. Прийшла до військової частини кухарем, а згодом, через дефіцит персоналу, перейшла працювати на склад.
Я тоді навіть не думала, що братиму до рук зброю. Просто хотіла служити і робити те, що вмію. Але війна все змінила, — говорить захисниця.
Син Алли — старший сержант. Він також військовослужбовець цієї бригади. Озброєння його підрозділу – зенітний ракетний комплекс IRIS-T. Ще один син — молодший лейтенант, фахівець із застосування безпілотних авіаційних комплексів. Племінник — зенітник, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Тричі зазнавав бойових травмувань. Нині проходить реабілітацію.
Сини спочатку не повірили, що я збила дрон. Кажуть: “Мамо, та ну…” А потім уже гордилися. Я завжди добре стріляла на навчаннях. Просто тепер це був справжній бій, - каже Алла.
За зразкове виконання військового обов’язку вона нагороджена нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест Військова честь».
Зенітна ракетна Шепетівська бригада