«Подобається допомагати людям. Контролювати ситуацію, впливати на її вирішення під час ліквідації надзвичайних подій», — саме така позиція спонукала 27-річного Василя Іванця обрати рятувальну справу як життєвий шлях. Уже шість років він служить у пожежно-рятувальній частині міста Ізяслав.

Війна, що триває в Україні, згуртувала людей навколо однієї мети – наблизити Перемогу та підтримати тих, хто цього потребує найбільше. Волонтерський рух став невід’ємною частиною боротьби, і важливу роль у ньому відіграють навчальні заклади. Одним із яскравих прикладів є заклад обласної комунальної власності сфери охорони здоров’я – Шепетівський медичний фаховий коледж, студенти та викладачі якого активно допомагають військовим, переселенцям, людям похилого віку та всім, хто опинився у складних життєвих обставинах.

На подвір'ї українського селянина, як правило, розміщувався цілий комплекс житлових та господарських споруд, які забезпечували всі потреби родини протягом року. Господарське подвір'я неможливо уявити без огорожі, яка служила перешкодою для диких звірів або чужої худоби. Без огорожі жив тільки недбалий, ледачий селянин, якого вважали пропащим. За давніх язичницьких часів огорожа виконувала насамперед роль магічного оберега - це було замкнуте коло, куди не могла проникнути зла сила. Тому в деяких місцевостях і до сьогодні зберігся звичай не тримати довго відчиненими ворота чи хвіртку, а зачиняти їх швидко, як тільки увійдеш чи в'їдеш в двір.