Залізна воля і талант

Спочатку трішки інформації про автора. Юрій Іванович народився 11 грудня 1963 року в селі Пархомовка, Київській області. Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції. До 1999 року працював токарем на заводі. І раптом в родину прийшла біда…

Жахлива автомобільна аварія… важка спинно-мозкова травма… вісім років прикутий до ліжка…шість років до інвалідної коляски… здавалося б, можна поставити хрест на повноцінному житті. Але то не про нього.

Залізна воля не дала занепасти духом. Хвороба хворобою, а ти чоловік і голова родини в якій троє беззахисних жінок – дружина і дві донечки. Спочатку почав  виробляти кольорові прикраси: розплавляв пластикові пляшки і робив композиції у вигляді листя, гілочок винограду. Виходило досить оригінально. Потім узяв в руки пензля і почав малювати. Намалював ромашки – домашнім сподобалося. Друзі теж підтримали і почали заохочувати до живопису. Згодом, з благословення священника, спробував перемальовувати ікони. Не маючи професійної освіти, він самотужки навчився писати ікони, і дві самі вдалі свої роботи подарував Покровскій церкви (до речі, розписаної по ескізах Миколи Реріха), в рідному селі Пархомовка. З часом зробив землякам ще один подарунок – портрет Миколи Голубєва,  Міністра шляхів сполучення Російської імперії, який був частим гостем в селі, і дав гроші на будівництво цього храму.

При особистому знайомстві вражає надзвичайно сильна позитивна енергія людини. Це Стрілець… Люди, які народилися під цим знаком, дуже вразливі, але наполегливі, надзвичайно працездатності (типові «роботоголіки»), витривалі. Якщо одного дня таку людину «розмазати по стіні», то на ранок вона збере в кулак всю свою волю, і буде  стояти на ногах, наче стійкий олов’яний солдатик. По собі знаю!.. Юрій Пацантривалий час по книгах і журналах вивчав усі художні прийоми написання картин, принципи грунтування, механізм побудови композиції, сам навчився виготовляти підрамники до картин. Кожна картина – результат нелегкої праці. Спочатку малював лежачи, потім трохи сидячи, а коли не міг сидіти, знову малював лежачи на животі, спираючись на лікті. Не маючи можливості виїжджати на природу, по допомогу звертався до власної пам'яті і уяви, або просив доньок сфотографувати цікаву місцевість чи дерева, які потім намагався зобразити на картині. Рідна природа завжди приваблювала художника, тому пейзажі – основний напрям його творчості. Поля, ліси, річки і долини оживають в талановитих руках Юрія Івановича.  А ще його приваблюють старовинні  оселі і він полюбляє бувати в Пирогово, музеї національної архітектури й побуту, який останнім часом стає усе більше популярним серед українців. А де ще сьогодні можна побачити  дерев’яні церкви чи глиняні мазанки під солом’яною стріхою? Такі елементи побуту української культури він використовує при створенні своїх глибоко націоналістичних картин. Дивишся на козака і дівчину, що так любо заглядають один одному у вічі і слухають вечірню пісню соловейка, а в самої серце мліє. А скільки полотен створено руками майстра з краєвидами українського села в різні пори року! Вже на початку 2001 року у творчомудоробку художника було більше 500 полотен. Сьогодні - понад 700 робіт. І це всього за 12 років!

Пройшло декілька років - і роботи Юрія Пацана почали розходитися по приватних колекціях країн ближнього зарубіжжя (Росії) та інших (США, Канади, Німеччини і навіть Китаю). На параолімпійских іграх в Афінах  у 2004 році твори Юрія Івановича зайняли почесне місце серед інших робіт інвалідів. Того ж року відбулася його виставка в Міністерстві праці і соціального захисту.  А ще він має свідоцтво лауреата ІІ ступеня Всеукраїнського фестивалю творчості інвалідів за участь у виставці "Милосердие-2003" (Експоцентр України). Його роботи були виставлені наступного року на виставці "Милосердие-2004".

Відбулася персональна виставка художніх робіт майстра в Київській облдержадміністрації і він отримав подяку мера Києва Олександра Омельченко. До неї  додав і пам'ятний ручний годинник, який пан Юрій продав у Дніпрі https://borysenkowatch.com.ua/kontakty/vykup-chasov-v-dnepre/, а за виручені кошти придбав ще фарб, пензлів та рамок для картин.

У 2005 році картини Юрія Пацана побували на виставці "Україна Соборна" (благодійний фонд "Ренесанс", Київ).  Він учасник Всесвітньої виставки народної творчості (Японія);  міжнародної виставки творчості інвалідів (Албанія, Росія); виставки в музеї книгодрукування Києво-Печерської Лаври;  Всеукраїнської виставки до Міжнародного дня інвалідів в Українському Домі. А ще були персональні виставки в селі Пархомовка та Вівчарі. І ось виставка в Шепетівці. Звичайно, виставлена маленька дещиця від того, що зроблено за ці роки майстром. Але й ці роботи свідчать про неабиякий талант зрілого митця.

Надзвичайно цікавим було спілкування художника з молоддю міста та колегами з ДХШ. Щире відношення до людей, яке властиве нашому герою, настільки зближує, що поспілкувавшись з ним хвилини три, відчуваєш глибоку приязнь і симпатію до цієї людини. Він настільки життєрадісний та налаштований на слухача, що отримуєш максимум задоволення від спілкування. Оптимізму Юрія Івановича здається немає меж. Це людина сильної волі, яку не зламати ніяким життєвим бурям.

Потім була розмова з колегами по перу – художниками нашого міста Олексієм Тарасенком і Володимиром Мирончуком. Завітали гості до АРТ-кафе «Хвилинка», де побачили їх полотна. Фактично там знаходиться творча  майстерня Володимира Івановича. За браком часу зустріч була дуже короткочасною, проте майстри обмінялися думками, поділилися творчими планами та домовилися про наступну зустріч за участю членів літературно-мистецької студії «Доля».

Цікавим було знайомство з друзями Юрія Івановича, дружиною Тетяною, яка завжди поряд і в хвилини важкої скрути, і в радісні дні.

Анатолій Загорулько (діючий голова селищної ради) та  Василь Кухарук  (колишній голова селища)  завжди намагаються підставити другові плече. Ото ж і приїхали в Шепетівку підтримати Юрія і розділити з ним радість.

Надзвичайно позитивна енергетика, тепло доброї, щирої людини відчувається і в полотнах Юрія Пацана. Вірю, що саме вони зігрівають душу українцям, де б вони не знаходилися. Їх цінують в українській діаспорі  США, Канади та інших країнах. Завітайте до музею і ви відчуєте сильну енергетику Майстра.