Собор Різдва Христового – втрачена пам’ятка православного сакрального будівництва. Збудована в другій чверті 19 століття на місці старої замкової церкви. Знищена комуністами в 1930 роках.
Церкву Різдва Христового закладено на місці старої замкової церкви «на чотири дзвони». Будівництво, що розпочалося на пожертви доброчинців, завершено в 1835 році коштом власника міста, князя Карла Сангушка. У 1836 році церкву освячено. Храм мав два престоли: Різдва Христового і Преображення Господнього.
У 1839 році до парафії примусово долучено заславських греко-католиків.
Від 1863 року святиня набула статусу соборної. Станом на 1914 рік до соборної парафії належала також колишня греко-католицька цвинтарна церква Кспення Пресвятої Богородиці. Парафія налічувала 1495 парафіян. До соборної обслуги належали протоієрей, священик, диякон, псаломник, пономар і проскурій. Поблизу церкви розташувалися мурована чотиристовпна дзвіниця, дерев’яна церковно-парафіяльна школа, будинок пароха і священика. Того ж року, статус собору набула церква святого Миколая в Новому місті, а церква Різдва Христового перейшла на парафіяльний статус.
Від 1919 році парафія підпорядковувалася Бердичівській церковній окрузі Українській автокефальній православній церкві.
Після загарбання східної частини Волині, комуністи розпочали терор і переслідування вірян. В середині 1930-х років святиню висаджено в повітря.
Відновлення української незалежності стало зорею воскресіння соборної святині Ізяслава, коли в 1990-х на сплюндрованому шість десятиліть тому місці знов запалав вогник християнської віри і в фундамент майбутньої церкви був покладений наріжний камінь.
Зовсім не схожа на свого попередницю вишуканістю деталей та піднесеність форм, вона стала дороговказом відродження місцевої православної духовності.
