Повернення захисника стало символом незламності для всього регіону. Громада зустрічала свого Героя за давніми традиціями: з короваєм на вишитому рушнику, державними прапорами та «живим коридором» шани.
Військовий шлях: від АТО до оборони Маріуполя
Василь Ткачук присвятив своє життя захисту Батьківщини ще у 2014 році, ставши учасником Антитерористичної операції. Професійний шлях офіцера розпочався у 2015 році зі вступу до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Після випуску у 2019 році лейтенант Ткачук був направлений для проходження служби до 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади, де обійняв посаду командира взводу.
Повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року Василь зустрів безпосередньо у Маріуполі. Разом із побратимами він тримав оборону міста-фортеці у надлюдських умовах. 25 березня 2022 року під час запеклих боїв офіцер потрапив до полону.
Вирок «довічне» та диво звільнення
Перебуваючи у застінках окупантів, Василь Ткачук став жертвою показового судилища. У січні 2024 року окупаційна влада винесла йому незаконний вирок — довічне ув’язнення. Такі «вироки» Росія часто використовує як інструмент тиску на українських офіцерів, проте це не зупинило роботу українських дипломатів та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
5 лютого 2026 року відбувся черговий обмін, під час якого Василя нарешті вдалося вирвати з рук агресора. Після необхідного курсу реабілітації офіцер нарешті зміг ступити на поріг рідної хати.
Родинна трагедія та незламна віра
Для родини Ткачуків це повернення є надзвичайно емоційним. Василь — єдиний син у сім’ї. Його батько, Ткачук Олег Васильович, також став на захист України, проте з грудня 2022 року він офіційно вважається безвісти зниклим за особливих обставин. Попри важку невідомість щодо долі батька, родина не втрачала надії та продовжувала боротися за повернення сина.
Урочиста зустріч у рідному селі
Білогородка вітала захисника сльозами та обіймами. Юні мешканці громади декламували патріотичні вірші, а місцеве духовенство Православної Церкви України (ПЦУ) відслужило подячну молитву за повернення воїна живим.
«Ми чекали, ми вірили, ми молилися», — ці слова лунали від кожного жителя громади, що прийшов вклонитися офіцеру за його подвиг.
