«Я мав за честь передати його сім’ї нагороду разом із Сергієм Царуком, Віталієм Гарбарцем та Віталієм Янушевським. Герої не вмирають! Вічна слава та подяка», — зазначив міський голова Віталій Бузиль.
Руслан Миколайович Плахов народився 17 серпня 1976 року у м. Шепетівка. Навчався в школі №6. Загибель героя стала непоправною втратою для батьків: мами – Ніни Павлівни та батька Миколи Васильовича, дружини – Оксани, донечок – Каті та Маші, та всієї родини. Руслан Миколайович був надійною опорою для всієї родини, коханим чоловіком та найкращим батьком.
Своє життя Руслан Миколайович пов’язав з армією. Після відставки, у цивільному житті, працював контролером у «КП Ринок». Та з початком російської агресії у 2014 році боронив українські землі, побував в багатьох гарячих точках: луганський аеропорт, Щастя, гостомельський аеропорт, Ірпінь, Ізюм… з позивним – «Кошмар».
Його поважали та любили, цінували за досвід, мудрість, впевненість та легкий характер. Для більшості він був більше, ніж просто побратим. Для багатьох був, як батько. Твердий у рішеннях, справедливий у суперечках, безжальний у бою.
Руслан Миколайович за роки служби мав багато відзнак, подяк, почесних грамот. В березні 2022 року указом президента України «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом III ступеня «за мужність», в серпні цього ж року – орденом ІІ ступеня «за мужність».
Загинув 30 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання під Сватово разом з командиром. 4 листопада з ним попрощалась вся шепетівська громада.
