Розділ Події

Шепетівчани попрощалися зі загиблим Олександром Тимошишиним

Сьогодні на площі Тараса Шевченка скорботна новина зібрала шепетівчан. У останню путь містяни проводжали загиблого у зоні АТО нашого земляка Олександра Тимошишина. Воїн загинув під Артемівськом 28 лютого.
Попрощатися із нашим земляком прийшло близько тисячі шепетівчан та гостей з навколишніх міст. Від імені міської ради та депутатського корупсу слова скорботи висловив міський голова Полодюк Михайло Іванович, також висловив свої співчуття міський голова сусідньої Славути - Сидор Василь Богданович. Під кінець слово взяли настоятелі церков міста та представники ЗОШ №6, де навчався Олександр.

Важка це праця захищати мир! Багато наших земляків залишили свої домівки щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Багато із наших мужчин пішли на війну добровольцями. Серед них був і Тимошишин Олександр Андрійович.

Народився Олександр 18 листопада 1985 року в сім'ї залізничників Олени Семенівни та Андрія Дмитровича. Закінчив дев'ять класів загально-освітньої школи №6. По закінченню навчання продовжив сімейну трудову династію і влаштувався працювати на залізницю . Спершу працював в Шепетівській дистанції колії, пізніше, в дистанції колії міста Києва.

Веселий, доброзичливий, товариський користувався повагою серед друзів. Олександр був щасливою людиною, адже мав чудову дружину Людмилу, яка подарувала йому двох донечок. Любив життя. Захоплювався автомобілями. Мав не байдуже серце саме тому став добровольцем.

Люди провели Олекснадра Тимошишина у останню путь на колінах. Вічна память нашому Герою!
Фотозвіт із громадської панахиди
Останнє редагування 28 лютого 2017, 02:01

Відео

Коментувати...
Увійти за допомогою ( Зареєструватися? )
або опублікувати як гість
Завантаження коментаря... Коментар буде оновлено через 00:00.
  • Цей коментар не опублікований.
    · 15:08 02/03/2016
    Ти більше не заспіваєш,
    Не скуштуєш меду у сотах.
    Ти був нареченим, коханим,
    А став «вантажем двохсотим».

    Твоє личко, усе понівечене,
    Вже шуліки у всесвіт віднесли,
    А ручки твої обпечені
    В домовині під номером десять.

    Боже, змилуйся над солдатами,
    Сержантами і офіцерами,
    Бо вже стали від сліз солоними
    Всі річки українські з озерами.

    Хай земля тобі буде пухом,
    Захищав ти її, любий синку,
    Ти ніколи уже не дізнаєшся,
    Що є орхідеї в клітинку.

    Не вийдеш до річки з вудкою,
    Не поп’єш молока тепленького,
    Не назвеш свою доцю Настусею.
    Ти прости нас, прости, рідненький...

    Боже, змилуйся над родинами,
    Над дітьми і батьками старими,
    Вбережи наших хлопців-героїв,
    Поверни їх додому живими.
0
репостів
0
репостів