Життєвий шлях, праця на «Будфарфорі», родина та статус Почесного донора
Віталій Шклярук народився 3 травня 1985 року в місті Ленінськ (Казахстан) у родині військовослужбовця. З 1991 по 2002 рік навчався у Берездівській загальноосвітній школі. Згодом здобув фах столяра-будівельника у Житомирському ПТУ № 5.
Свій трудовий шлях розпочав у 2003 році столяром у ВАТ «Славутське ремонтно-транспортне підприємство» у Берездеві. З 2004 року і протягом двох десятиліть невтомно працював на Славутському комбінаті «Будфарфор» та підприємстві «Геберіт», здобувши повагу та авторитет серед колег.
У 2008 році Віталій створив сім'ю із дружиною Ольгою. Разом вони виховували трьох дітей — сина Євгена та двох доньок, Тетяну й Анюту. Окрім турботи про власну родину, Віталій став опікуном двох своїх сестер, які рано залишилися без батьків. Окрім цього, чоловік був Почесним донором України, регулярним донорством рятуючи життя інших людей.
Добровільна мобілізація, бій під Білогорівкою та довгі місяці очікування
6 вересня 2024 року Віталій Шклярук добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України. Службу проходив на посаді стрільця-снайпера аеромобільного відділення 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади (військова частина А2120), виконуючи завдання на найгарячіших ділянках фронту.
10 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області серце 39-річного захисника зупинилося. Майже два роки родина жила між надією та страхом, аж поки фатальний факт загибелі не було підтверджено.
У полеглого Героя залишилися дружина, троє дітей та дві сестри.
«Славутська громада висловлюють найглибші й найщиріші співчуття рідним та близьким полеглого Захисника. Низький уклін тобі, Віталіє… Дякуємо за захист! Вічна слава Герою!», — висловили співчуття у пресслужбі Славутського МВК.
